Глава 2: Тостер, що літає, і кава, що говорить

Максим ледве тримав свій тостер, який раптово вирішив злітати у повітря, роблячи сальто через кухню, намагаючись уникнути кружки кави, яка сама піднімалася над столом і витворювала маленькі спіралі.
— Добре, — промовив я сам собі, — якщо це моє чудо на вимогу, воно явно не питає дозволу!
Кавова рідина тихо бурмотіла щось схоже на «Вітаю! Готовий до пригод?» і навіть моргала парою бульбашок. Кішка-телепорт зависла в повітрі, з широко розплющеними очима, немов намагалася зрозуміти, що я накоїв.
— Що ж, — пробурмотів я, — схоже, сьогодні я точно не потраплю на сніданок без пригод.
І тоді на кухні з’явився зелений портал, що світився й випускав запах шоколаду, м’яти та трішки бензину. Я ще не вирішив, чи це нормально, чи моя квартира просто зійшла з розуму.
— Привіт, Максим, — почувся голос із порталу, — твоє чудо на вимогу готує сюрприз. Будь готовий.
Я здригнувся. «Сюрприз?» — подумав я. «Я ж просто хотів тост із джемом і каву без катастроф!»
Тостер підіймався в повітря й робив кумедні сальто, скибки хліба летіли у всі боки, а кішка телепортувалася, перескакуючи через об’єкти, які ще хвилину тому були нерухомі. Я схопив чашку з кавою, намагаючись не пролити її на підлогу, і зрозумів, що моє життя щойно увійшло в нову фазу хаосу.
— Ну що ж, — подумав я, — якщо це шоу, я головний герой. І здається, ведучий — мій тостер.
Я роздивився свою кухню: книги літали в повітрі, плита тихо бурмотіла “Опалюю атмосферу!”, а холодильник ображено гудів, бо я не взяв з нього молоко.
І тільки коли я намагався зловити одну з літаючих скибок, тостер прокричав:
— Максиме! Готовий до реальних пригод?
Я глибоко вдихнув і зрозумів, що це буде день, який я ніколи не забуду.
— Добре, — сказав я сам собі, — почнемо.