Пролог

Якщо ти думаєш, що твоє життя звичайне, значить, ти ще не бачив моєї кухні о третій ночі. Там чайник сам варив каву, тостер стрибав по столу, а книжки на полицях виглядали так, ніби вони щойно вирішили втекти на прогулянку.

Мене звати Максим, мені сімнадцять, і я нещодавно випадково замовив чудо на вимогу. Не через інтернет, не через додаток, а через дивний паперовий талон, який випав з-під старого дивана.

— Що може піти не так? — подумав я тоді.

Все могло піти нормально, якби мій холодильник не почав ображатися на мої сніданки, а сусідська кішка не телепортувалася прямо на мій стіл, щоб подивитися на мою колекцію шкарпеток.

Я сів на стілець і дивився на хаос, що творився навколо. Тостер стрибав і видавав дзвінкі “пінг!” кожного разу, як скибка хліба вилітала в невідомому напрямку. Чайник тихенько бурмотів щось про “надмірну температуру повітря”. А кішка сиділа на верхній полиці, скоса поглядаючи на мене, немов я винен у всіх катастрофах світу.

— Добре, — сказав я сам собі, — якщо це моє чудо на вимогу, я готовий до всього.

І саме тоді на кухонному столі з’явився зелений портал, який тихо світився, випускаючи запах шоколаду, м’яти і трохи бензину. Я підняв брови, бо бензин тут точно не повинен був бути.

— Привіт, Максим, — промовив портал тихим голосом, — твоє чудо на вимогу вже в дорозі.

Я здригнувся. Моє життя щойно перестало бути звичайним.

Тоді я зрозумів одну річ: якщо ти замовляєш чудо на вимогу, готуйся до хаосу. І гумору. І магії. І взагалі до того, що твоє життя вже ніколи не буде як раніше.