Чуча і друзі.
Розділ шостий. Загадкове перевтілення Мусі
Ната бідкалася, бурчала і сварилася: «І куди дивилася? Як можна було не побачити?! А що тепер робити?». «І кому це вже «дісталося на горіхи»?», – подумала я. Та врешті Ната відволіклася від свого сумного монологу і помітила мене. «Ти уявляєш, Чуча, Муся – не Муся!». Тобто, як не Муся? А хто? «Муся – не кішка!», – продовжувала Ната. «А хто?», – знову запитала я. На білочку вона не схожа, на їжачка теж. Може це якась особлива порода собак? Я була геть спантеличена. От так от підбирати на вулиці безпритульних! В цей час на кухню зайшов Малюк. «Муся – кіт», – сказав він. «Муся – кіт?», – перепитала я. А це вже цікаво. Кіт, якого звати М-у-у-у-ся. «І як його тепер називати?», – знову обізвалася Ната. «Можна назвати його Бося», – запропонувала я. «Або Гося», – пролунала пропозиція Малюка. «Який ще Гося? Що це за ім'я таке чудернацьке?», – здивувалась я. «Можна подумати Бося краще? Ти бачила котів з таким іменем?». «Звичайно. У нас у притулку був чорненький котик Бося». І тут я пригадала усе своє життя, до того, як потрапила в цей гарний будинок. Я пригадала притулок, де не було ні Нати, ні Василя, ні Еббі, ні Малюка. Де мене не любили, так як люблять зараз. І мені стало так шкода Мусю, чи хто він там насправді. Яка різниця! «Та яка різниця! – повторила Ната, – Нехай буде Муся, адже він вже звик!»
#647 в Різне
#107 в Дитяча література
#349 в Гумор
Відредаговано: 31.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
