Розділ п’ятий. Це – не Муся!

   Наступного ранку я зайшла у вітальню і побачила дивну картину. Малюк спав на килимку, а біля нього згорнулася в клубочок Муся. Я запитала, що все це означає. Він позіхнув і сказав, щоб я не заважала йому відпочивати, бо він дуже втомився. І від чого це він втомився? І чому Муся спить біля нього? Це зовсім не схоже на той лад, що він обіцяв навести. Чи може я щось не так зрозуміла?

   Я пішла до Нати і запитала у неї, що тут відбувається. Вона довго розповідала, як «півночі шукала Малюка, бо дуже хвилювалася, щоб він не втік назавжди». А він сидів у гаражі під дошками і мовчав, тому що образився на Василя. А коли Ната знайшла його, то попрохала вести себе чемно і не чіпати Мусю. Отже, Малюк тепер чемний. Зрозуміло. Доведеться самій «лад наводити»! Я попередила Нату, що Муся – це кожен день два додаткових пакетики котячого корму. А вона сказала, що це не так вже й дорого. «А ще Мусі потрібна окрема вбиральня», – продовжувала я. «Будете користуватися спільною вбиральнею», – промовила Ната. Цього ще не вистачало! Жах! І як Малюк збирається все це терпіти?! А він таки терпів. Муся робила, що хотіла. Малюк перестав на неї реагувати, а вона не відходила від нього ні на крок. Та одного дня все змінилося. Я прокинулася від того, що Малюк кричав на всю хату: «Це – не Муся! Це – не Муся! Це – не Муся!». Я нічого не зрозуміла, тож вирішила дізнатися у Нати.