Чуча і друзі.
Розділ третій. Муся
Одного разу Ната принесла додому якесь маленьке худеньке страшненьке кошенятко. Сказала, що знайшла на вулиці. Воно весь час нявчить і не дає нам з Малюком спати. А Ната не випускає його з рук. Не розумію, навіщо вона підібрала це нещастя? Що нам з ним робити? У нас же не притулок для безхатьків! Що ж нам тепер – з усієї околиці їх позабирати?! Малюк образився і пішов з дому, а я ходжу за Натою і переконую її віднести кошеня у притулок. Та вона не хоче мене слухати. Іноді Ната робить вигляд, що не розуміє котячу мову. Ох мені ці напівкровки! Мабуть, жінка-кішка – найгірший представник цього виду!
Ната його купає, пестить, потім загортає у плед і говорить якісь дурниці: «Ти моя маленька!», «Ти моя гарненька!». І що там гарненького? Якесь дворове страшко! Сіре, смугасте, лупате, короткошерсте, кривоноге. Одним словом – безпорідне. Де вона його взяла? Та ще й назвала – Муся. Наче корову. М-у-у-у-у-у-с-я…
Муся непосидюча і неслухняна. Плутає кухню з вбиральнею і до всіх чіпляється. Я втомилася їй пояснювати, що я – не нянька. Та, здається, це безхатько не розуміє не тільки людської мови, а й котячої. Доведеться таки взятися за її виховання…
#649 в Різне
#108 в Дитяча література
#359 в Гумор
Відредаговано: 31.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
