Розділ другий. Коти і квіти

   Ох ці квіти!.. Скільки з ними мороки! Ната каже, що коти і квіти несумісні. Звичайно ж несумісні, адже у Нати квітів дуже багато. Різних. Пальма, фікус, фіалки, толокнянка, заміокулькас, каланхое, кактуси… До речі про них…про кактуси. Як можна гризти кактус? Мабуть, Малюк думає, що то огірок, тільки дуже колючий, буває ж колючий огірок… Ната чимало часу проводить з квітами. Вона носить їх у ванну – купати. Взагалі, Ната любить усіх купати, крім Малюка, бо коли його хочуть покупати, він кричить, дряпається і  кусається.

   Одного разу я вирішила допомогти Наті з квітами і почала штовхати їх з вікна на підлогу, щоб було швидше. Але Наті це чомусь не сподобалося. Ну розбилася пара горщиків! Хіба я винна? Проте тепер менше проблем з квітами. Менше носити, менше поливати та удобрювати. І Ната більше часу проводитиме з нами, з котиками! Хіба ж ми не помічники-садівники?!

   Отак ми і живемо – Василь, Ната, Еббі, коти і квіти… Вранці встаємо разом, бо ми з Малюком ніколи не прогаймо час сніданку. Нашому розпорядку дня можна позаздрити! Що хочемо їмо, а що не хочемо ­– доїдає собака. Добре, що є Еббі…

  Якось Ната хотіла з’їсти тістечко. Витягла з холодильника, поклала на тарілочку і… тут їй зателефонувала мама. Закінчила розмову, повернулася на кухню – стоїть брудна тарілочка. Вона її помила, зайшла у фейсбук і раптом згадала, що хотіла з’їсти тістечко. Де ж воно? А ми з Малюком сидимо у кутку і старанно облизуємося. Смачне було тістечко! От тільки Ната чомусь дуже сварилася і говорила, що котам не можна їсти солодке. А взагалі-то я й не люблю! Я люблю сметанку, котлетки, рибку, а Малюк любить чіпси. Хрумкіт стоїть на всю хату, аж вуха закладає. Взагалі, Малюка чомусь усі бояться. Сусідка одного разу його побачила, схопилася за серце і каже: «Він же чорний!». Більше до нас не заходить. Мабуть думає, що це – втілення зла… Якими дивними бувають люди!

   А недавно я дізналася, звідки Ната знає котячу мову. Випадково знайшла у неї під канапкою «Велику Котячу Енциклопедію». Гарна така книга, з малюнками! В ній написано, що коти видають більше сотні різноманітних звуків і що наш мозок ближчий до мозку людини, ніж мозок собак. Тож, мабуть, люди з гарним слухом, наприклад, як у Нати чи «жриці», можуть розуміти, про що говорять коти. А ще там написано, що дві третини свого життя коти сплять. Тобто, якщо мені дев’ять місяців, то шість з них я проспала? Жах! Скільки ж цікавого у своєму житті я пропустила! Треба терміново з цим щось робити! Не можна бути таким соньком! Так все життя проспиш!

  З цього моменту я вирішила боротися зі шкідливою звичкою – сном, який краде у мене аж дві третини життя. Я бігала, ходила, весь час позіхала, але спати не лягала.  Мої очі закривалися, а ноги запліталися. «Мабуть, Чуча захворіла», – сказала Ната Василеві. «Відвези її до ветеринара», – відповів він. Почувши про ветеринара, я злякано вилізла на руки Наті і зразу ж заснула. Більше "Велику Котячу Енциклопедію» я не читала. Дуже, дуже погана книга!