Проспівали півні і настав ранок. Кіт Мурзік разплющив одне око і глянув у вікно. На вулиці тільки но нічний морок почав поступатися сонячному світлу і в небі царювала звичайна ранкова сірість . "І не спиться цим пернатим, - подумалось Мурзіку. - А Петрушка-то заливається наче не півень, а жар-птиця. Треба було з'їсти його ще курчам". Кіт знову згорнувся клубком, вирішивши спати далі, але слово "з'їсти", що майнуло в його голові відігнало сон геть-чисто. Довелося зістрибувати з лежанки та ідти на кухню. Мисочки там виявилися порожніми. "Так, - замуркотів Мурзік - знову цей Монік зжер все. Ну нічого! Я йому надеру хвіст, трапись він мені тільки на очі!" На кухню увійшла кішка Куська і побачивши невдоволену мордочку Мурзіка, почала від сміху кататися по підлозі. "Ну й пика у тебе! А ніс! Ніс став як у служаки Барбоса ". У Мурзіка округлилися очі. Куська, зрозумівши, що жартам настає кінець, замовкла. Потім вона подивилася у бік мисок. Миски були порожні. "Та ти все зжер!" - загарчала Куська на, ошаленного від відсутності їжі в мисках, Мурзіка. "Не я, не я" - спробував виправдатися кіт. Але кішка вже завелася. "Коли я зловлю щура, навіть не підходь. Все сама зїм. А якщо не з'їм, віддам Моніку ". Мурзік здибив спинку і разпушив хвіст. "Моніку, кажеш, віддаси - зашипів він на Куську. - Так от він все і зжер. Пацюком вона мене дорікає. Потрібен він мені як п'ята нога. Господиня мені і так не дасть з голоду померти ". "Я ж не знала, я ж не знала - настав час тепер виправдовуватися кішці. - Мой видобуток буде твоєю здобиччю, але і ти не забувай ділитися, коли господиня балує тебе смакотами ". Куська підійшла до Мурзіка і стала облизувати його мордочку. Той від задоволення захрумтів. Телячі ніжності прорвалися як тільки на кухню з'явився Монік, димчастий вгодований кіт. Мурзік з Куською одразу ж накинулися на нього: "Ненажера! Все сам зжер і ходиш задоволений. Ось ми тебе зараз покусаємо ". Монік, округливши очі, сів на задні лапи. "Та ви одуріли! Ви спасибі скажіть мені за те, що я з'їв вчорашнє і тим самим звільнив миски для свіженького. Господиня вже йде, а значить, зараз снідатимемо". Куська, забурчавши, підійшла до Моніка і промякавши "Спасибі"", стала облизувати йому мордочку. Мурзік від злості застукав зубами. Але тут увійшла господиня і наповнила миски смачною м'ясистою їжею. Всі троє кинулись поглинати омріяну їжу, згадуючи назву страви. "Як же вона називається?" - Намагався згадати Мурзік, голосно причавкуючи шматочками м'яса. "Магу або Сагу, а може бути Хагу" - відповіла Куська, яка також голосно чавкає. І тільки Монік їв мовчки. Так швидше.