Вогонь пам'яті

Сакі повільно відкрив очі. Ранкове світло ледь проникало крізь штори його кімнати. Вдихаючи прохолодне гірське повітря, він підвівся із ліжка на ноги,і почав звичну ранкові рутину: обережно розпалив маленьке багаття в каміні, перевірив свої речі, оглянув кулон на шиї — символ минулого, що живе з ним. На кухні пахло свіжим лісовим чаєм, а у вікно заглядали перші промені сонця, що обіцяли новий день.Сакі одягнув свій улюблений темно-зелений плащ із м’якої тканини,який захищав його від холодного гірського вітру, і міцні шкіряні чоботи, які вже знали багато доріг. На пояс він зачепив невеликий мішечок з найнеобхіднішим — кілька кристалів для магії і кілька дрібниць, які могли знадобитися в дорозі. Поглянувши ще раз на кулон, що тихо мерехтів на його шиї.Відчинивши двері, він ступив назовні, де світанок розфарбовував засніжені вершини і пусті вулиці міста.Сакі почав свою прогулянку містом шукаючи хоть якихось людей з якими можна було би поговорити 

-видно, що всі чи то зайняті ,чи просто шось не виходять з квартир.Ну ок ,в мене всеодно єдина  ціль- це дійти до кузні і там замовити ремонт ланцюжка для підвіски,   замок ледь тримається і буде зовсім не весело якщо загублю єдину річ яку маю як спогад про дитинство... щасливе дитинство 

Зеленоокий парубок прямував в потрібному йому напрямку, а так як в місті ще був ранок ,то помаранчеве світіння сонця, що ще не вийшло за гори та ледь освітлювало пусті вулиці міста 

-Така рання година, тому думаю що до кузні можна буде навідатися і пізніше ,а зараз краще помандрувати в центр міста та може там хтось буде? Бо в цьому районі ні душі взагалі

Сакі ніколи не мав з ким поговорити, через те що він відомий на все місто як Зелений Демон. Через полум'я, якого колись частково зовні і майже повністю зсередини згоріла одна з будівель міста, що вже є дуже незвичним випадком, бо всі будинки з каменю і невеликої кількості деревини. При тому інциденті загинуло троє містян, а вогонь горів аж поки Сакі не повернув контроль над емоціями та магією і не усвідомив всю ситуацію, яка сталася.Саме тоді його переселили в один з найвіддаленіших районів, що знаходиться майже на краю всього міста. До його будинку ніхто не наближається, бо бояться зустрітися зі зловісним зеленим вогнем. Ніхто в центрі міста не знав і не хоче знати, через що був спричинений емоційний зрив парубка, але ходять плітки, що перед тим, як вийти з-під контролю, зеленоокий юнак мав ціле приміщення,в якому навчав дітей контролю магії і часто організовував екскурсії за межі міста та в ту саму кузню, де діти вперше могли побачити виготовлення всіх магічних артефактів та простих прикрас, які були виготовлені з особливих кристалів.Кристали не були сховищем або джерелом магії та сили; вони реагували на найменші дотики нових власників, і кожна прекраса мала особливий, неповторний візерунок на кристалі. Через інцидент із Зеленим Демоном Сакі зняли з посади вчителя.

Парубок пройшов в центр міста і зразу відчув теплий аромат випічки та усіляких теплий напоїв.Підійшовши до одного з прилавків він з теплою посмішкою промовив:

-добрий ранок шанований пане,маю бажання щось перекусити та хочу щось цікавеньке.У вас є щось таке?

-добрий ранок, звісно що є чим вас здивувати 

Старший чоловік підняв голову на парубка щоб подивитися хто це так рано

- я вас знаю!

По тілу Сакі зразу пройшли тисячі мурашок а шерсть  на його невеличкий вушках вставла дибки 

-знаєте?Не може бути.Ми же вперше і мабуть в останнє бачимось .Ви може мене так путаєте з кимось?Як не як, то рання година. Ви може не виспались добре..?

-звісно знаю! про вас в усій окрузі ходять плітки та навіть легенди а та будівля тепер туристична місцина.Уявляєте собі? Колись всі і близько боялися навіть підійти до тої будівлі а тепер любий турист що приїжджає до нас охоче бере екскурсію в одного хлопця саме до тої будівлі.Ви собі навіть не уявите, але не мало туристів заходять всередину, і говорять ,що досі в деяких місцях можна відчути тепло яке віддає каміння яке було обпалено вашою магією в юному віці. Я вам скажу  чесно.Вам юначе варто би почути легенду про вас і вашу силу.

Юнак перервав слова чоловіка старшого віку та не впевненим голосом  

-я дуже перепрошую що перебиваю ваш розказ, але яка легенда про чувака який вбив трьох мешканців?! Мене могли посадити в кращому випадку .В  гіршому і взагалі вигнати за межі міста.

-просто послухайте легенду і все,я вас запевняю що ви будете не в меншому захваті що і туристи та навіть деякі нові мешканці міста.

Сакі навіть не знав, як реагувати на все, що він почув. У його світлій голові всі думки змішалися в один клубок ,та лізли одна на одну. За відчуттями пройшло не менше 10 хвилин. Це так завжди, коли чогось чекаєш і не маєш що робити, то час тягнеться як резина, і кожна хвилина наче вічність. Насправді, пройшло не більше 3 хвилин, як продавець уже повернувся за прилавок і простягнув невеликий, але ще гарячий паперовий пакет з випічкою та якимись прянощами.

-дуже вам велике дякую!Ви неймовірно швидко це зробили,я не можу не залишити вам декілька зайвий лумарисів

-не треба мені грошей,я в захваті що зустрів вас та така відома постать поговорила зі мною, це краще за будь-яку оплату товару 

-я не можу лишити вас та вашу працю без винагороди тому тримайте 4 монети і не смійте відмовлятися 

Сакі лишив 4 монет на прилавку, і в гарному настрої продовжив свою прогулянку центром міста щосекунди ловлячи на собі погляди містять які були в захваті побачити парубка.Навіть декілька дітей підбігли та попросили показати свою магію але срібловолосий хлопець відмовив їм, бо не знав ,яка буде реакція оточуючих на такі дії юнака?