Розділ 6

Ранок у Реваківці зустрів нас яскравим сонцем. Ми з Надею, її лисичкою Мілою та моїм величним вовком Фенріром бігли знайомою дорогою. Попереду на нас чекала «Буковинська Троя» — величезна ферма й парк відпочинку, де завжди було повно тварин. Біля входу нас уже зустрічали Ліля зі своєю совою Глашею та Майя, яка бережно тримала на руках кішечку Перлинку.

— Ого, скільки тут тварин! — захоплено вигукнула Майя, коли ми пройшли крізь ворота ферми.

Але звичайні люди навколо навіть не підозрювали, що кожна тварина на цій фермі зреагувала на появу Чотирьох Стихій. Граціозні коні в левадах раптом синхронно повернули голови в наш бік, тихо іржачи, наче вітаючи Провідницю Світів. Великі різнокольорові павичі розпустили свої неймовірні хвости, і в їхніх візерунках на мить спалахнули магічні іскри наших стихій. Розумна нутрія у своєму вольєрі піднялася на задні лапки, уважно вивчаючи Фенріра, а величні верблюди спокійно жували траву, але їхні очі світилися древньою мудрістю землі.

— Тварини відчувають нас, — тихо сказала Ліля, погладжуючи кору дерева поруч. — Моя стихія Землі каже, що це місце — справжній магічний оазис. Тварини тут заряджаються чистою енергією природи.

— Дивіться на Перлинку! — крикнула Надя, вказуючи на кішечку-сфінкса.

Перлинка вирвалася з рук Майї й підбігла до великого вольєра з водою. Вона зашипіла, а її великі вуха притислися до голови. Тієї ж миті величний верблюд, що стояв неподалік, тривожно заревів, а коні в загонах почали злякано ставати на диби.

Повітря навколо раптом стало важким і холодним. Прямо посеред мирної ферми, намагаючись пробратися до вольєрів із тваринами, почала згущуватися нова фіолетова тінь. Вона виглядала як темний туман, який намагався висмоктати магічну енергію з бідних павичів та коней!

— Вони хочуть забрати силу тварин! — зрозуміла я, і мої долоні миттєво спалахнули палким Вогнем. — Командо, захистимо ферму!

Надя підняла руки, викликаючи потоки Повітря, щоб відігнати туман від вольєрів. Ліля тупнула ногою, і Земля піднялася невеликим захисним валом навколо наляканих коней. Майя закликала Воду з фонтанчика поруч, створюючи водяні лещата для тіні.

Фенрір із могутнім риком стрибнув уперед, закриваючи собою нутрію та верблюдів, а його сині руни засяяли на всю «Буковинську Трою»...

Тіньовий туман злісно зашипів, зустрівши відсіч, і спробував тонкими щупальцями дотягнутися до вольєра з павичами, щоб поглинути їхню яскраву магічну силу.

— Не дозволю! — крикнула я, і мій Вогонь Провідниці Світів зірвався з пальців, перетинаючи шлях темряві. Тінь із вереском відсахнулася від мого полум'я.

У цей момент величні верблюди, відчувши захист нашого вовка, зовсім перестали боятися. Один із них голосно ревнув і щосили тупнув своєю величезною мозолистою мочкою лапи об землю. Цей тупіт дивним чином підсилив магію Лілі! Земля під тіньовим туманом розійшлася, і з утвореної тріщини вирвалися міцні зелені пагони, які миттєво обплутали основу темної хмари, притискаючи її до галявини.

— Надю, очисти повітря! — скомандувала Ліля, утримуючи лози своєю стихією Землі.

Надя змахнула руками, і її лисичка Міла грайливо тявкнула, здіймаючи справжній Повітряний вихор. Цей ураганний вітер підхопив тіньовий туман, закрутив його у щільну кулю й завадив йому розділитися. Поки монстр був затиснутий у повітряній пастці, павичі у своїх вольєрах раптом одночасно розпустили хвости й видали свій фірмовий дзвінкий крик. Від їхнього пір'я відбилося сонячне світло, створюючи справжню райдужну завісу, яка засліпила й послабила темряву!

— Майє, фінальний акорд! Змиваємо цю гидоту! — гукнула я.

Майя разом із Перлинкою, яка сміливо шипіла на руках відьми Води, перехопила контроль над водою з місцевого декоративного фонтанчика. Потужна кришталева хвиля злетіла в повітря і підхоплена Надиним вітром обрушилася прямо на затиснуту в кокон тінь.

З'єднавшись із залишками мого гарячого вогню, вода перетворилася на густу, очищаючу пару, яка за мить розчинила фіолетовий туман до останньої краплі.

Ферма «Буковинська Троя» знову засяяла мирним сонячним світлом. Коні в левадах заспокоїлися й тихо заіржали, нутрія задоволено повернулася до своїх справ у басейні, а верблюди поважно кивнули нам головами, ніби дякуючи за порятунок.

Ми вчотирьох підійшли ближче до вольєрів, важко дихаючи, але щасливо посміхаючись. Перлинка задоволено замурчала, а Фенрір підійшов і сів поруч зі мною, гордо піднявши голову. Наші магічні знаки на зап'ястях знову коротко спалахнули, скріплюючи нашу чергову спільну перемогу.

— Оце так екскурсія вийшла! — засміялася Надя, обіймаючи Мілу. — Навіть верблюди та павичі сьогодні були в нашій команді!

— Тварини на цій фермі дивовижні, — посміхнулася Майя, гладячи Перлинку. — Вони допомогли нам вистояти. Тепер ми точно знаємо, що Магія Абсолюту здатна захистити будь-який куточок Реваківки!

Ми взялися за руки, готові до нових пригод. Нудьгу на канікулах було знищено остаточно, адже попереду Команду Чотирьох Стихій чекало ще багато дивовижних місць і магічних таємниць!