Розділ 4

Три тіньові вовки зірвалися з місця одночасно, перетворюючись на три розмиті фіолетові блискавки. Земля під їхніми лапами миттєво покривалася чорним слизом, а лісове повітря затремтіло від їхнього зловісного рику.

— Розділяємось! — крикнула я, вискакуючи з-за куща ліщини.

Мій вірний Фенрір видав могутній відповідний рик і першим кинувся на перехоплення центрального монстра. Його сині руни палали настільки палко, що залишали в повітрі вогняні сліди. Коли вовки зіткнулися, Фенрір одним потужним ударом лапи відкинув потвору назад, засліплюючи її магічним синім полум'ям.

Проте два інших вовки обходили нас із флангів, збираючись затиснути Майю та Лілю.

— Повітряний бар'єр, захист! — дзвінко вигукнула Надя.

Вона різко підняла руки, і її лисичка Міла крутнулася навколо своєї осі. Тієї ж миті шалений ураганний вітер піднявся стіною прямо перед носом лівого тіньового вовка. Монстр із розгону врізався в цей повітряний щит і безпорадно закрутився в повітрі, втративши орієнтацію.

— Майє, зараз! Твій вихід! — скомандувала Ліля, б'ючи долонями по землі.

Земля під лапами третього вовка миттєво ожила: міцне, грубе коріння вікових дубів вирвалося на поверхню й намертво обвило його задні лапи. Вовк заскавчав, намагаючись вирватися, але Лілина магія Землі тримала його міцно, наче залізні лещата.

Майя не втратила ні секунди. Вона виставила вперед руки, а її маленька кішечка-сфінкс Перлинка голосно мявкнула на її плечі. Чиста річкова вода, яку Майя закликала з найближчого підземного джерела, потужним водяним струменем ударила прямо в пащу зв'язаного вовка. Вода миттєво почала розчиняти його тіньову сутність, змиваючи фіолетове свічення.

— Аню, замикай коло! Амулет! — крикнула Надя, ледь утримуючи вітряний ураган навколо першого монстра.

Я забігла з тилу, відчуваючи, як стихія Вогню повністю заповнює мої долоні. Мій погляд був прикутий до чорного амулета на старому вивернутому корінні. Саме він підживлював цих істот. Якщо знищити його — розсиплються й монстри.

Я сконцентрувала весь свій палкий вогонь у кулаках, створюючи дві гігантські вогняні сфери.

— Спробуйте-но справжнього полум'я Провідниці! — вигукнула я і з розбігу кинула обидва спалахи прямо в центр чорного артефакту.

БА-БАХ!

Вогонь з'єднався з отруйним слизом амулета, і пролунав гучний вибух. Чорний камінь розлетівся на тисячі дрібних іскор, які миттєво згасли в повітрі. Тієї ж миті три тіньові вовки видали останній, безсилий хрип і просто розчинилися в повітрі, перетворившись на звичайний сірий попіл. Навіть липкий слиз на галявині почав швидко зникати, а трава під нашими нігами знову ставала зеленою.

На ліс опустилася тиша, але цього разу вона була живою і спокійною. Нагорі знову зашелестіло листя від легкого нічного вітерцю Наді, а Глаша слухняно повернулася на плече Лілі.

Фенрір підійшов до мене, важко дихаючи, і я лагідно погладила його по великій голові. Перлинка задоволено замурчала, вибираючись із курточки Майї.

Ми вчотирьох зійшлися в центрі очищеної галявини. Наші магічні знаки на зап'ястях знову коротко спалахнули золотавим світлом, підтверджуючи нашу спільну перемогу.

— Ми зробили це... — втомлено, але з захватом промовила Майя, дивлячись на чисте місце, де щойно було лігво темряви. — Справжня Магія Абсолюту.

— Це тільки початок, дівчата, — посміхнулася я, ховаючи іскри у кишені. — Реваківка приховує ще багато таємниць, але тепер у цього села є ми. Команда Чотирьох Стихій.