Розділ 12

Сліпуче біле сяйво мого удару почало поволі згасати. Серце калатало в грудях, як шалене, а руки дрібно тремтіли — я вклала в цей залп усю свою енергію Провідниці. Ми з дівчатами важко дихали, не зводячи очей із центру залу, де все ще клубочився залишковий фіолетовий дим.

Ми були впевнені, що перемога вже в наших руках, але темрява не збиралася здаватися так легко.

Із густих сутінків, попри вибух, повільно підвівся господар тіней. Його балахон був обпалений, а навколо нього знову почали збиратися розбиті рештки тіньової армії, наче він витягував із них нові сили для підживлення свого тіла. Він підняв голову, і я вперше побачила його очі. Це не була просто порожнеча — там палало злісне, холодне полум'я, яке наче висмоктувало життя з усього навколо.

— Невже ви думали, що це зупинить мене? — його голос пролунав не ззовні, а прямо в наших головах, відлунюючи гулом порожніх заводських цехів. — Ви лише розгнівали те, що мало б залишатися в забутті.

Він зробив повільний крок у наш бік. З кожним його рухом стіни фабрики починали вкриватися чорною павутиною, а повітря ставало таким густим, що важко було дихати.

— Дівчата, тримайтеся разом! — вигукнула я, відчуваючи, як Фенрір стає поруч зі мною, його тіло напружилося для стрибка, а очі-руни світилися синім, готові до останнього бою. — Він не відступить, поки не спробує забрати все!

Господар тіней здійняв руки, і з його пальців вирвалися чорні промені, спрямовані прямо на нас. Почалася фінальна дуель. Поки Ліля, Майя та Надя вибудовували магічний бар'єр, стримуючи навалу дрібних монстрів, я зрозуміла: щоб перемогти його, я маю вийти на бій сама.

— Я — Провідниця Світів, і мій дім не стане вашою здобиччю! — прокричала я, кидаючись назустріч господареві.

Ми зіткнулися посеред залу: мій Вогонь проти його вічної темряви. Це було протистояння, яке мало визначити долю не лише нашого міста, а й магічного світу загалом.

Господар тіней відкинув рукави свого пошматованого балахона, і я побачила його руки — вони нагадували переплетення сухого коріння, вкрите чорними символами. Він знову зробив крок, і підлога під його ногами вкрилася інеєм.

— Ти нічого не знаєш про ціну, яку платиш за свій «світ», — прохрипів він, і його голос став неприємно знайомим, наче витягнутим із найгірших снів. — Твій батько теж думав, що зможе керувати полум'ям... Але світло завжди згасає, Ганно.

При згадці про тата всередині мене щось обірвалося. Лють спалахнула з такою силою, що мої власні ноги на мить відірвалися від землі. Я зрозуміла: він грає нечесно. Він намагається вибити мене з колії, граючи на моїх спогадах.

— Не смій говорити про нього! — вигукнула я, і мій Вогонь перетворився на золотавий щит, який відбив його чорні промені.

Я кинулася вперед. Мої кулаки, оповиті магічним полум'ям, врізалися в його захисний бар'єр. Кожен наш контакт породжував ударні хвилі, від яких сипалася штукатурка зі стелі фабрики. Фенрір бігав колами навколо нас, вичікуючи момент, щоб втрутитися, а Шарик гавкав, намагаючись відволікти увагу монстра, але той навіть не дивився на цуценя.

— Ти — всього лише дитина, що бавиться з сірниками, — він знову сміявся, і цей сміх був сповнений холоду.

Він зробив хитрий пас руками, і з тіней навколо нього виросли тонкі, як голки, батоги. Один із них шмаганув мене по плечу, залишаючи пекучий слід. Я впала на одне коліно, але миттєво підхопилася. З кутка залу я почула крик Наді:

— Аню, він живиться твоїми емоціями! Не піддавайся йому!

Ліля та Майя, виснажені захистом від армії тіней, ледь трималися на ногах. Я зрозуміла: якщо я не зроблю щось нестандартне, ми програємо. Господар тіней не просто бився — він намагався витягнути з мене всю мою світлу енергію, щоб поглинути її.

Я заплющила очі на секунду, відсікаючи його слова, його холод і його отруйні нагадування про минуле. Я зосередилася на тому, що в мене є: на любові до моєї родини, на відданості моїх котів і на тому вогні, який тато залишив мені у спадок — не як руйнівну силу, а як світло, що веде додому.

Коли я відкрила очі, вони вже не були просто карими. Вони світилися золотом. Я не просто кинулася в бій — я розчинила свій Вогонь у повітрі, створюючи навколо нас обох кільце очищувального сяйва.