Розділ 10

Десятки фіолетових очей миготіли у вікнах закинутої фабрики, але монстри дивилися в бік головних воріт, очікуючи нашої прямої атаки. Вони навіть не підозрювали, що у нас є секретна зброя.

Наш маленький чорний песик Шарик раптом тихо тявкнув і впевнено побіг уздовж іржавого паркану, заюшившись носом у густі хащі кропиви та лопухів. Фенрір безшумно рушив за ним, розсуваючи кущі своєю могутньою кудлатою лапою.

— Дивіться, Шарик щось знайшов! — прошепотіла Надя, вказуючи на куток під старою бетонною плитою.

Ми підійшли ближче й побачили таємний підземний лаз. Колись це була частина старої вентиляційної системи або дренажної труби, яка вела прямо під фундамент головного корпусу фабрики. Лаз був закиданий камінням та обплетений густим корінням сорняків, але для Команди Чотирьох Стихій це не було перешкодою.

Ліля присіла навпочіпки й лагідно торкнулася землі:

— Стихія Землі, звільни нам шлях, — тихо попросила вона.

Коріння слухняно розійшлося в боки, а важке каміння саме витиснулося на поверхню, відкриваючи чистий, хоч і темний підземний хід. Першим туди без вагань шугнув Шарик, за ним, схиливши голову, пройшов величний Фенрір, а далі одна за одною спустилися й ми з дівчатами. Надійна лисичка Міла замикала наш загін, прикриваючи тил.

Всередині тунелю панувала суцільна темрява, а стіни дихали вогкістю.

— Я підсвічу, — прошепотіла я і підняла руку вгору.

На моїй долоні спалахнув невеликий, але яскравий вогняний шар Провідниці Світів. Мій Вогонь лагідно розігнав темряву, освітивши довгий бетонний коридор, який підіймався трохи вгору й закінчувався старими залізними люками прямо посеред головного залу фабрики.

Ми йшли дуже тихо, чуючи лише відлуння власного дихання. Шарик упевнено вів нас уперед, його магічний нюх чітко відчував, де саме ховається господар тіней. Ми заходили ворогу прямо в тил, готуючи для нього найнесподіваніший сюрприз у його житті!

Ми підкралися до важкого залізного люка, що був майже повністю присипаний старим будівельним сміттям. Шарик припав до самої щілини, його вуха напружилися — він чув усе, що відбувається нагорі. Фенрір тихо клацнув зубами, готуючись до стрибка, і його сині руни запульсували в такт моєму серцебиттю.

Я обережно поклала руку на холодний метал люка і повільно, міліметр за міліметром, почала його піднімати. Майя та Ліля затамували подих, а Надя міцно стиснула руку Міли, готуючи свій вихор.

Коли щілина стала достатньо великою, я зазирнула всередину. Ми опинилися прямо під трибуною, в самому центрі величезного залу фабрики, який колись був цехом, а тепер перетворився на лігво темряви. Посеред кімнати, оточений вихором фіолетового диму, стояв високий силует у балахоні, чиї руки випромінювали чорну енергію, підживлюючи десятки тіней, що снували навколо. Він щось бурмотів під ніс, і від цього звуку вібрація проходила крізь усю будівлю.

— Він проводить ритуал прикликання, — прошепотіла я дівчатам, відчуваючи, як гнів і рішучість змішуються в моїй крові. — Якщо ми зараз не перервемо це коло, він випустить сюди цілу армію.

Надя зорієнтувалася миттєво:

— Поки він зайнятий заклинанням, у нього відкритий тил. Майє, Лілю — ви готові?

Дівчата кивнули. Це був наш шанс змінити хід гри одним рішучим ударом. Ми не просто шпигували — ми готувалися завдати удару в саме серце ворожої цитаделі, доки він був найбільш вразливим.