Розділ 8

Ми швидко повернулися додому, намагаючись не привертати уваги перехожих. Чорний кристал, який Шарик так влучно відшукав у траві, приємно холодив мені кишеню, але всередині нього відчувалася чужа, тривожна магія. Нам потрібне було безпечне місце, щоб у всьому розібратися.

Щойно ми зачинили двері нашої кімнати, вся котяча банда миттєво оточила нас. Аніса, Рижик, Мурзя, Нікіс, Пушок і Пушинка збуджено закрутили хвостами, відчуваючи запах небезпеки. Сова Глаша безшумно злетіла з шафи, а кішка Перлинка вигнула спину, вдивляючись у мою кишеню.

— Ну що, Командо, давайте подивимося, що це за трофей, — сказала я, викладаючи розколотий кристал на середину столу.

Фенрір підійшов ближче й опустив свою могутню кудлату голову над знахідкою. Його сині руни замерехтіли, реагуючи на фіолетове свічення всередині каменя. Маленький чорний Шарик гордо вмостився поруч із великим вовком, наче капітан, який щойно виконав надскладне завдання. Надя притисла до себе лисичку Мілу й затамувала подих.

Я обережно простягнула руку над кристалом і випустила тонку іскру свого Вогню. Моя магія Провідниці Світів зіткнулася з темною енергією шпигунки, і камінь раптом завібрував. Фіолетове світло всередині нього спалахнуло й проекцією піднялося в повітря прямо над столом, утворюючи дивні, заплутані символи.

— Це ж магічний шифр! — вигукнула Ліля, вдивляючись у проекцію. — Дивіться, ці лінії показують карту нашого міста.

— Точно, — підхопила Майя, вказуючи пальцем на світлову точку, яка блимала на околиці. — І цей знак стоїть прямо над старою закинутою фабрикою. Саме звідти господар цієї шпигунки керує всіма тінями!

Коди й символи в повітрі почали стрімко гаснути, але ми встигли чітко запам'ятати координати лігва нашого головного ворога. Кристал на столі з тріском згас і перетворився на звичайне сіре каміння. Наше розслідування отримало чітку ціль. Господар тіней думав, що налякав нас, але він лише вказав Команді Чотирьох Стихій дорогу до своєї схованки.

— Ну що, дівчата, — я хижо посміхнулася, оглядаючи свою відважну команду та наших вірних фамільярів. — Схоже, сьогодні вночі на нас чекає найважливіша місія. Наша варта вирушає на закинуту фабрику!

Ми зачекали, поки останні фіолетові іскри проекції розтанули в кімнаті, і повітря знову стало звичайним. Наша котяча банда полегшено зітхнула: Аніса й Рижик синхронно вмостилися на підвіконні, а Мурзя затишно вуркотіла біля моїх ніг.

— Значить, закинута фабрика, — тихо порушила тишу Надя, гладячи свою лисичку Мілу. — Це звучить набагато небезпечніше, ніж гніздо в дуплі дерева.

— Головне, що тепер ми знаємо, де шукати цього «господаря», — відповіла я, стискаючи кулаки. — Він думав, що зможе залякати нас і підібратися до нашої родини, але Команда Чотирьох Стихій сама прийде до нього в гості.

Фенрір підійшов ближче й лагідно торкнувся моєї долоні своїм великим теплим носом. Його сині руни заспокійливо замиготіли, показуючи, що мій вовк-фамільяр повністю підтримує моє рішення. Навіть маленький Шарик відчув урочистість моменту — він сів поруч у кумедне бойове положення й відважно підняв голову вгору.

— Нам потрібен чіткий план, — зауважила Ліля, збираючи зів'ялі пелюстки, що залишилися після руйнування кристала. — Туди не можна йти просто так. Потрібно підготуватися й дочекатися ночі, коли місто засне.

— Згодна, — додала Майя. — До того ж нам треба зробити так, щоб мама й бабуся Олена ні про що не здогадалися. Якщо вони помітять, що нас немає в ліжках, буде справжній скандал, який зірве всю нашу магічну варту.

Я подивилася на дівчат, потім на наших вірних тварин-захисників. Усередині мене палав не просто Вогонь, а справжнє натхнення Провідниці Світів. Цей Букнет-блокнот у моїй уяві ставав дедалі товстішим від наших спільних пригод. Ми були готові до фінального кидка.