Розділ 4

Червневий ранок зустрів нас яскравим сонечком, що пробивалося крізь шторки, та голосним мурчанням нашої котячої банди. Попри нічну битву з тінню, ми виспалися просто чудово. Проте справжні випробування нашого маскування почалися, щойно з кухні донісся неймовірний аромат свіжих млинців та смаженої ковбаски.

— Дівчата, підйом! — скомандувала я, потягуючись. — Час іти на сніданок, але пам'ятайте про головне правило: фамільяри залишаються повністю невидимими, а ми поводимося як звичайні дівчата.

Фенрір ліниво позіхнув у кутку кімнати, показуючи, що великим вовкам людська їжа не цікава, а от сова Глаша та кішка Перлинка збуджено закрутилися біля дверей. Наш маленький чорний Шарик крутився під ногами, виляючи хвостом, наче передчував великі веселощі.

Коли ми всією компанією зайшли на кухню, мама й бабуся Олена вже розставляли тарілки.

— О, мандрівниці прокинулися! — посміхнулася мама. — Сідайте до столу, поки все гаряче. Лілю, Майє, пригощайтеся, у нас сьогодні фірмові млинці.

Ми дружно вмостилися на стільцях. Але щойно на столі з'явилася велика тарілка з нарізаною домашньою ковбасою, у кімнаті відчутно змінилося повітря. Наша котяча банда — Аніса, Рижик, Мурзя, Нікіс, Пушок і Пушинка — миттєво вишикувалися в ряд на підлозі, але дивилися вони не на стіл, а в повітря трохи вище за нього.

Раптом сталося те, чого ніхто не чекав. Сова Глаша, яка сиділа на шафі в образі невидимого духа Землі, не втрималася перед ароматним шматочком. Вона безшумно злетіла вниз.

Для мами й бабусі це виглядало абсолютно дико й містично: один із найбільших шматочків ковбаси раптово сам по собі піднявся з тарілки, завис у повітрі на кілька секунд, а потім почав повільно підніматися вгору, під саму стелю!

— Господи, мамо , ти це бачиш?! — перелякано скрикнула мама, впустивши виделку. — У нас що, полтергейст у хаті?! Ковбаса літає!

Бабуся Олена швидко перехрестилася, приголомшено дивлячись на літаюче м'ясо. Тим часом Мурзя й Рижик не витримали такого видовища й синхронно підстрибнули вгору, намагаючись зловити невидиму сову за хвіст, а Шарик унизу підняв відважний гавкіт, дивлячись точно на стелю.

Надя від несподіванки ледь не поперхнулася млинцем, а Ліля густо почервоніла, подумки сварячи свого фамільяра. Мені довелося діяти блискавично. Я непомітно клацнула пальцями під столом, випускаючи крихітну, гарячу іскорку свого Вогню, щоб трохи налякати Глашу й змусити її повернути здобич.

Ковбаса раптово вирвалася з невидимого дзьоба сови й полетіла точно вниз, приземлившись прямо в миску до Шарика, який миттєво, за один кусь, з'їв її з гордим виглядом.

— Ой, мамо, та який полтергейст! — голосно засміялася я, намагаючись врятувати ситуацію. — Це просто Шарик так кумедно підстрибнув і штовхнув стіл, от шматочок і підлетів! А коти просто злякалися й кинулися ловити муху. Дивіться, яка велика муха на стелі сидить!

Мама недовірливо подивилася на стелю, потім на задоволеного Шарика, який облизувався, і нарешті полегшено зітхнула:

— Хух, ну й налякали ви мене. Мені вже здалося, що ковбаса сама левітує. Менше треба містичних передач по телевізору дивитися.