Розділ 3

Тінь, затиснута у вогняно-повітряну пастку, люто крутилася посеред нашого двору, видаючи глухе, зловісне сичання. Вона зрозуміла, що вирватися через вогняне кільце моєї Провідниці Світів та Надин вихор просто так не вдасться. Проте монстр не збирався здаватися — його фіолетове тіло раптом роздулося, вкриваючись гострими голками з чистої темряви.

— Обережно! — крикнула я, помітивши, як тінь збирається вистрілити цими голками прямо в бік нашого балкона.

Але мій величний вовк Фенрір зреагував на частку секунди швидше. З могутнім, але абсолютно беззвучним для людських вух риком, він вискочив наперед. Його сині руни спалахнули сліпучим світлом, і прямо перед балконом виросла напівпрозора захисна стіна з чистої магічної енергії. Темні голки з дзвоном ударилися об щит Фенріра й миттєво розсипалися на нешкідливі чорні іскри, не завдавши нам жодної шкоди. Шарик, який ховався за моєю ногою, відважно визирнув і тихо рикнув, ніби підбадьорюючи великого вовка.

— Тепер наша черга! — рішуче вимовила Ліля, виступаючи вперед.

Вона витягнула руки донизу, і її магія Землі лагідно торкнулася бабусиного саду. Коріння старих дерев та пишних кущів троянд слухняно ворухнулося. Наче міцні зелені канати, лози обережно, обходячи кожну квіточку й не пошкодивши жодної пелюстки, вирвалися з-під землі й намертво обплели основу тіньового монстра, притискаючи його до трави.

— Додамо трохи прохолоди! — підхопила Майя.

Її відьмацька стихія Води змусила нічну росу з усього подвір'я миттєво злетіти в повітря. Тисячі кришталевих крапель згустилися у потужну водяну хвилю, яка за командою Майї обрушилася прямо на зв'язану й обпечену тінь.

Поєднання чотирьох стихій знову створило Магію Абсолюту. Пролунав тихий сплеск, і фіолетовий туман безслідно розчинився в нічному повітрі, залишивши після себе лише чисту й свіжу нічну прохолоду. Бабусині трояни задоволено розправили листя, ніби нічого й не було.

Лілина сова Глаша плавно спустилася на перила, закриваючи магічний купол тиші. Наша перша міська битва завершилася повною перемогою!

— Ми зробили це! — прошепотіла Надя, радісно підстрибуючи й нарешті відпускаючи Шарика, який одразу підбіг обнюхати Фенріра.

— Так, але вона знайшла нас дуже швидко, — занепокоєно зауважила Майя, ховаючи залишки води в долоні. — Це означає, що міські тіні набагато небезпечніші, ніж ми думали. Вони полюють за нашою силою.

Я зачинила балконні двері, і ми тихо повернулися до кімнати, де котяча банда вже заспокоїлася й чекала на нас із вигнутими хвостами. Наша нічна варта показала: де б ми не були — у Реваківці чи вдома, — Команда Чотирьох Стихій завжди готова до захисту!

Я зачинила балконні двері, і ми тихо повернулися до кімнати, де котяча банда вже повністю заспокоїлася й чекала на нас із гордо вигнутими хвостами. Наша нічна варта показала: де б ми не були, Команда Чотирьох Стихій завжди готова до захисту свого простору!

Дівчата полегшено вмостилися на ліжку, а Шарик, задоволений успішним початком своєї першої варти, знову влігся на невидиму лапу Фенріра. Проте розслаблятися було зарано.

— Аню, — тихо покликала Ліля, вдивляючись у темне вікно. — Тобі не здалося, що ця тінь була... іншою? Вона не просто блукала. Вона чітко знала, куди йти, ніби її хтось сюди спеціально направив.

Я задумалася, відчуваючи, як мій Вогонь усе ще гарячими хвилями пульсує в долонях.

— Ти маєш рацію. У місті магія працює інакше, і вороги тут хитріші. Вони шукають Провідницю Світів. Але тепер у нас є Команда, і ми готові до будь-яких сюрпризів.

Надя позіхнула, притискаючи до себе пухнасту Мілу:

— Головне, щоб завтра зранку мама чи бабуся Олена не злякалися, якщо наші коти знову почнуть ловити невидимих сов по кімнаті.

Ми тихо засміялися, зариваючись у ковдри. Перша ніч удома після канікул принесла нам не лише перемогу, а й розуміння, що попереду — величезна таємниця, яку нам доведеться розгадати разом. Букнет-блокнот у моїй уяві закрився на останній сторінці цього розділу, залишаючи попереду чисті аркуші для нових ранкових пригод.