Розділ 2

Шарик стояв біля скляних дверей балкона, витягнувши вперед свою маленьку чорну мордочку, і тихо, але дуже серйозно загарчав. Наш новий кудлатий захисник першим відчув небезпеку. Величний вовк Фенрір миттєво підвівся з підлоги, його сині руни загрозливо спалахнули червоним відтінком, а потужна кудлата лапа опустилася поруч із песиком, ніби заспокоюючи його.

— Дівчата, тихо! — прошепотіла я, підходячи до вікна.

Мої долоні миттєво стали гарячими, а всередині запульсував знайомий Вогонь Провідниці Світів. Надя міцно притисла до себе лисичку Мілу, яка вже нашорошила свої руді вушка, ловлячи кожен шурхіт. Наша котяча банда теж зреагувала миттєво: Аніса, Рижик і Нікіс завмерли на підвіконні, дивлячись в одну точку на темному подвір'ї, а Пушок і Пушинка зашипіли, притиснувши вуха до голів.

Я обережно прочинила балконні двері, намагаючись не шуміти, щоб мама й бабуся Олена в сусідній кімнаті нічого не почули. Ми всією командою навшпиньках вислизнули на балкон. Червневе нічне повітря дихнуло на нас прохолодою, але воно було не просто свіжим — воно здавалося липким і тривожним.

— Там, біля старого дерева, — тихо сказала Ліля, вказуючи рукою найтемніший куток нашого двору. — Моя магія Землі відчуває, як коріння дерев буквально здригається від чиєїсь брудної, чужої сили.

Майя підняла руку, і над її пальцями закрутилася тонка водяна струминка.

— Це міська тінь, — прошепотіла вона, вдивляючись у темряву. — Вона зовсім не схожа на ті, з якими ми билися на фермі в Реваківці. Ця тінь хитріша, вона ховається в кущах і намагається підібратися ближче до вікон.

Прямо посеред нашого мирного подвір'я, між кущами троянд, які плекала бабуся, почала згущуватися дивна, фіолетово-чорна хмара. Вона виглядала як довга, гнучка змія з темного туману, яка повільно випускала свої щупальця до стін будинку. Монстр шукав джерело нашої Магії Абсолюту.

Шарик знову хотів гавкнути, але Надя вчасно прикрила йому носик долонею:

— Тсс, маленький, ти молодець, але дорослих будити не можна.

— Ну що, Командо, покажемо міським гостям, як зустрічає Чотири Стихії наш дім? — хижо посміхнулася я, і на моєму зап'ясті яскраво спалахнув вогняний знак.

Лілина сова Глаша безшумно злетіла з перил балкона, кружляючи над подвір'ям і створюючи невидимий магічний купол, щоб жоден звук нашої майбутньої битви не вилетів за межі двору. Наша нічна варта офіційно розпочалася!

Я міцно стиснула перила балкона, концентруючи всю свою вогняну енергію. Тінь внизу ворушилася, випускаючи липкі фіолетові щупальця все ближче до наших вікон.

— Тримайтеся, міські монстри, — прошепотіла я, і з моїх долонь зірвалася потужна, сліпуча куля палкого Вогню.

Вона безшумно полетіла вниз, розрізаючи нічну темряву, і точно влучила в саму середину фіолетового туману! Тінь злісно зашипіла, але замість того, щоб розсіятися, почала швидко збиратися докупи, намагаючись загасити моє полум'я своєю темною масою.

— Надю, піддай жару! — скомандувала я сестрі.

Надя миттєво змахнула руками, і її лисичка Міла грайливо тявкнула в думках. Тієї ж миті злетів потужний Повітряний потік! Цей магічний вихор підхопив мій вогонь, роздмухуючи його до неймовірної сили й перетворюючи на справжнє вогняне кільце, яке надійно затисло тінь у пастку прямо посеред двору.

Поки монстр відчайдушно намагався вирватися з нашого вогняно-повітряного кокона, коти на підвіконні влаштували справжню групу підтримки: Рижик і Нікіс збуджено били лапами по склу, а маленький Шарик на балконі тихо й гордо виляв хвостиком, дивлячись на нашу роботу.

— Лілю, Майє, ваш вихід! Добиваємо її, поки вона не схаменулася! — гукнула я дівчатам, готуючи новий магічний удар.