Розділ 1

Канікули в Реваківці пролетіли як одна мить, але розлучатися з Лілею та Майєю нам із Надею зовсім не хотілося. Наша клятва Чотирьох Стихій зв'язала нас міцно, тому ми прийняли найбожевільніше й найкрутіше рішення — дівчата їдуть разом із нами до нашого дому!

— Ну що, Командо, готові побачити, де живе Провідниця Світів? — усміхнулася я, міцно стискаючи кулаки.

Моя стихія Вогню радісно спалахнула на кінчиках пальців. Надя, Ліля та Майя міцно взялися за руки навколо мене. Величний вовк Фенрір сів поруч, його сині руни засяяли потужним світлом, відкриваючи невидимий для звичайних людей магічний портал прямо посеред кімнати. Лисичка Міла, сова Глаша та Перлинка затамували подих.

Крок уперед — і спалах світла переніс нас прямо на поріг нашого рідного дому! Для мами й бабусі Олени це виглядало так, ніби ми з Надею просто звичайно відчинили вхідні двері, повернувшись із канікул, а разом із нами в гості приїхали наші нові сільські подруги — Ліля та Майя. Ніхто з моєї родини навіть не здогадувався про магію, а наші величні фамільяри — мій вовк Фенрір та Надина лисичка Міла — залишалися повністю невидимими для людських очей. Так само, як і мудра сова Глаша та витончена кішечка-сфінкс Перлинка. Для дорослих дівчата прийшли з порожніми руками, але в нашому магічному світі на порозі стояв справжній парад дивовижних істот!

Щойно ми зайшли, навколо зчинився такий галас, якого наш дім ще точно не чув. Першим назустріч із гучним радісним гавкотом вилетіло наше крихітне чорне диво — песик Шарик! Він крутився дзиґою, намагаючись одночасно облизати мене й Надю.

Але раптом Шарик різко зупинився й кумедно завмер, сміливо піднявши носика. Хоч він і не міг бачити невидимого Фенріра, його собачий нюх і чуття миттєво підказали, що прямо перед ним у повітрі стоїть хтось неймовірно великий і могутній. Шарик нашорошив вуха, напружив маленькі лапки й видав тихе, але дуже відважне «гав!», дивлячись точно на те місце, де сидів мій величний вовк. Фенрір лише добродушно пирхнув і невидимим мокрим носом легенько ткнув цуценя, показуючи, що магічна варта схвалює нового маленького друга.

Проте найвеселіше почалося, коли з кімнати купою висипала вся наша велика котяча банда. Аніса, Рижик, Мурзя, Нікіс, Пушок і Пушинка одночасно вибігли в коридор і вмить повелися неймовірно дивно, змусивши маму з бабусею Оленою здивовано перезирнутися.

Для мами це виглядало дико: шість котів раптом синхронно вигнули спинки дугою, зашипіли й почали задкувати, хоча в коридорі стояли лише чотири дівчинки. Але насправді коти своїм особливим зором чудово бачили Перлинку, яка гордо сиділа поруч із Майєю, та сову Глашу, яка безшумно змахнула крилами під самою стелею! Мурзя боязко підняв лапу, намагаючись поцілити в повітря, де кружляла невидима сова, а Рижик і Нікіс обережно, на курчатках, підкрадалися до Перлинки, винюхуючи невидиму кішку-сфінкса.

— Ой, дівчата, що це з нашими котами? — здивовано сплеснула руками бабуся Олена, дивлячись, як Пушок раптом почав тертися об порожнє місце біля ніг Лілі, де насправді сиділа невидима Глаша. — Вони наче привидів побачили! І Шарик на повітря гавкає.

— Та ні, бабусю, вони просто дуже раді нас бачити й трохи розгубилися через гостей! — швидко викрутилася я, ховаючи посмішку й непомітно затискаючи в кишені кілька іскор мого палкого Вогню, який так і просився назовні від радості.

— Ну добре, проходьте в кімнату, мандрівниці, — посміхнулася мама, так нічого й не запідозривши. — Знайомте нас із вашими подругами ближче.

Ми дружно рушили до нашої кімнати, а за нами, створюючи неймовірну метушню, повзли шестеро заінтригованих котів, тупав Шарик і гордо крокували наші невидимі магічні фамільяри. Наша домашня варта офіційно розпочалася, і тренувати Магію Абсолюту таємно від родини обіцяло бути ще тим квестом . 

Ми зайшли до нашої кімнати й щільно зачинили за собою двері, щоб мама й бабуся Олена точно нічого не побачили. Щойно замок клацнув, дівчата полегшено зітхнули, а в кімнаті почався справжній магічний хаос!

Ліля та Майя всілися на ліжко, а навколо них одразу ж утворилося пухнасте котяче коло. Наша домашня банда просто збожеволіла від цікавості!

Нікіс і Пушок застрибнули на підвіконня й почали кумедно крутити головами й водити вусами в повітрі, намагаючись зрозуміти, куди саме приземлилася невидима сова Глаша. Коли Глаша тихо ухнула, Пушок від несподіванки ледь не звалився з підвіконня, а Аніса й Пушинка почали обережно обнюхувати ковдру поруч із Майєю. На тому місці якраз вмостилася невидима кішка-сфінкс Перлинка. Перлинка грайливо замахнулася невидимою лапкою, і Рижик раптом підстрибнув на метр угору, зашипів і почав ганятися за власним хвостом, наче його лоскотав привид!

— Ой, я не можу з ваших котів! — тихо зашарілася від сміху Майя, гладячи повітря там, де Перлинка задоволено мурчала. — Вони так смішно намагаються нас розсекретити!

Тим часом маленький чорний песик Шарик виявився найсміливішим. Він упевнено підійшов до кутка кімнати, де на підлозі велично влігся мій вовк Фенрір. Шарик нахилив голову набік, загарчав своїм дитячим голоском, а потім... просто влігся прямо на невидиму, теплу лапу Фенріра! Мій грізний фамільяр лише тихо загарчав у думках: «Цей малий має відважне серце, Провіднице. Я дозволю йому тут полежати».

Надя присіла навпочіпки поруч із Шариком, а її лисичка Міла почала невидимим хвостом лоскотати песика за вушком, від чого той кумедно чухався й крутив носом.

— Ну що, Командо Чотирьох Стихій, — я підійшла до вікна, відчуваючи, як мій Вогонь усе ще приємно пульсує на кінчиках пальців. — Портал переніс нас успішно. Але розслаблятися рано. Нам треба навчитися маскувати нашу Магію Абсолюту так, щоб коти перестали ходити на вухах, а мама й бабуся нічого не запідозрили.

Раптом Шарик різко підхопився з лапи Фенріра. Його чорна шерсть на загривку встала дибки. Він підбіг до балкона й тихо, загрозливо загарчав, дивлячись крізь скло на вечірнє подвір'я.