Чотири стежки
Луїза
Луїза Кришталь поверталася додому після університету. Вона знала: сьогодні відбудеться зустріч, яка може змінити багато. У її жилах тремтіла енергія — універсальний дар дозволяв їй відчувати світ по-особливому, бачити те, що приховано від інших.
Біля під’їзду стояла жінка років тридцяти. Висока, струнка, із довгим рудим кучерявим волоссям і зеленими очима, що блищали, наче в них відбивалося світло невидимого світу. Луїза була нижча на дві голови, трохи повна, з прямим пшеничним волоссям, і її зелені очі теж відчували тонкий відтінок магії.
— Доброго дня, Богдано, — промовила Луїза спокійно, але в голосі відчувалася рішучість. — Я знаю, чому ви тут, і згодна приєднатися до вас.
Жінка кивнула:
— Не всі, кого ми запрошували, ще дали згоду. Цілитель сумнівається, чи це не пастка, а ті, хто передбачає майбутнє, як і ви, вже готові. І ще — з тим, у кого дар телепортації, наставник ще не говорив. Завтра о четвертій годині ми на вас чекатимемо.
— Добре, — промовила Луїза, відчуваючи легке тремтіння повітря навколо себе. Вона відчула, як енергія збирається в її серці і тягне вперед.
Вона глянула на свої записи й домашнє завдання. Серце стукнуло сильніше, і за мить тіло Луїзи розчинилося в повітрі. Ледь відчутний вітер, що залишився після неї, і легкий запах магії свідчили про те, що вона телепортувалася — і світ трохи змінився у цей момент.
Відредаговано: 01.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
