Справа перша - Справа банди Джури

 Березень 1917 року. Пройшла ейфорія від безкровного повалення монарха. 26 лютого до Миколи II зайшли в потяг, і заарештували. 2 березня 1917 року цар відрiкається від престолу.  Керенський, як міністер внутрішніх справ оголошує загальну амністію.

 Крок, за який його часто критикують. Але треба сказати що тоді ситуація  вже явно виходила з під контролю. Мирні мітинги й протести, переростали в пограми i підпали. Людям набридло просити щось у влади, маючи зброю на руках, вони вирішують самi взяти. Оголошення амністії - це було виконання вимоги мітингарів. 

 Але дуже скоро, це рішення вийшло боком. В Петербурзі i так було, м'яко кажучи, не спокійно. Пограбування квартир, убивства, вулична злочинність, були щоденним явищем. До того ж свою лепту вносили дезертири. 

 Фронт розвалювався.  "Солдати", масово полишали свої позиції , i відправлялися до дому. В лапках це слово, бо російські генерали ще в 1914 році по сутi погубили всю професійну армію. Як писав той же Брусилов у своїх спогадах "я фактически командовал ополчениям". Тут також свій нюанс. Багато хто з ополченців , йшли у воєнкомати "по трофеї". Росіяни хотіли дорватися в Європу, аби грабувати на правах "победителей". Про що також, прямим текстом , самi згадували. 

 Вже в 1915 році , стало ясно що тут їм нічого не світить. Але повертатися до дому, з пустими руками не хотілося, i "солдати" стали грабувати буржуя на дорiжку. Тоді, під категорію "буржуй" мiг запросто потрапити як власник фабрики, дрібний лавочник , так i просто перехожий, якщо "защитникам отечества" здасться що в нього є що взяти. При чому крики "Що ж ви робите? Я пролетарій з заводу" мали лишень один ефект - прикладом гвинтівки по зубах.

 Керенський, бачить ситуацію, i декілька разів намагаються відновити полiцейськi структури. Бувши до революції адвокатом, i власною персоною стикаючись з полiцейским свавіллям, він їх любив ще менше чим його колеги. А вони їх взагалі ненавиділи, i чути не хотіли про їх відродження. Але в один день все змінилося. 

 16 березня 1917 року, в будівлю "ігрового дому" ( так тоді казино називали) на Морський вулиці вiрвалася озброєна банда грабіжників. Поклавши лицем в підлогу всіх присутніх, вони забрали касу i вміст кишень гравців, серед яких було багато членів Тимчасового уряду. 

 Потерпілі стали засипати Керенського звинуваченнями в бездіяльностi , i вимагати швидкого розслідування. Нащо мiнiстер внутрішніх справ спокійно відповідав "Якими силами? Ви мені самі заборонили поліцейські структури відновлювати". 

 Для розслідування цієї справи, Керенському дозволили набрати колишніх співробітників розшукової поліції. Справа, сама по собі виявилася простою. Як вже згадувалося, Керенський був адвокатом. По роботi мав контакти з різними людьми. Пам'ятаючи старі заслуги, i не бажаючи сваритися з мiнiстром, кримінальники старої школи йому дрволi швидко нашепотіли в якого ювеліра бандит Джура буде збувати награбоване. 

 Після цієї справи 17 березня 1917 року Керенському дозволили створити полiцейськi структури.