Чотири речення
Вся версія
Робити те, що хочеш…
Не робити те, що хочеш…
Робити те, що не хочеш…
Не робити те, що не хочеш…
Крутецька сила значення таких наче схожих речень. Визначна. Можливо, заплутувальна, а для когось навіть цілком зрозуміла.
«Робити те, що хочеш». Гарненько звучить. А потім так бабах! Приходить розуміння, що зовсім не знаєш, що ж ти хочеш насправді. Саме ти. Первинне опускається геть, бо потреби на кшталт «пісяти-какати» - то рутинно-монотонне. То база. То має бути. Фундамент, словом. Усвідомлюєш два ключових слова з речення: «робити», а не «мати» та «хочеш». Вимкнути тренди та масові пошесті й почути себе. Саме себе.
«Не робити те, що хочеш». Ото, певно, лінь. Чи втома. Чи стадний інстинкт. Чи відсутність власної сили.
«Робити те, що не хочеш». Це може бути стартом пошуку своїх «хочу». А може просто гіпертрофована роль «виконавця» чи того, хто далеко заховав своє власне чуття, власне життя та навіть не докладає зусиль для пошуку, бо й так кльово.
«Не робити те, що не хочеш». Це теж майстерність. Майстерність. Як й робити те, що хочеш. Не хочеш шліфувати мозок комусь – не шліфуй. Не хочеш мити підлогу шваброю – мий ганчіркою. Не хочеш взагалі мити – ступися. Чому «не хочеш» теж заглиблює до копанки причинно-наслідкових зв’язків, але то таке…
Й вкотре роздоріжжя відповідей та залежність наступних кроків від власного вибору, але чи власного?
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
