Цієї весни наше подвір'я змінилося до невпізнаваності. Наша стара алича раптом вибухнула мільйонами білих квіточок. Вона стоїть така пишна й велична, що здається, ніби це не просто дерево, а величезна біла парасолька, яку хтось розкрив над нами.
Мушка, мабуть, теж відчуває цю зміну. Вона любить сидіти в затінку цих гілок, а коли дме легкий вітерець, на її темну спинку падають білі пелюстки, наче весняний сніг. У такі моменти моя маленька інспекторка стає схожою на казкову істоту, що охороняє цей квітучий замок. Запах аличі розноситься по всьому подвір’ю, і навіть ігри з жовтим м'ячиком стають якимись особливими під цим білим дощем.