Розділ 9 . Маленька відвага: Мушка на варті вулиці

Я добре пам’ятаю той момент. Я була надворі, насолоджуючись свіжим повітрям, коли мама підійшла до Мушки й відстебнула ланцюг. Щойно пролунав оцей металевий «клік», світ для Мушки миттєво змінився. Вона більше не була прив’язана — вона стала вільною!

Спочатку вона підбігла до мене. Я відчула її теплу шерсть під долонею, погладила її, і ми обоє відчули цю радість моменту. Але Мушка не була б Мушкою, якби просто сиділа на місці. Її вушка-радари впіймали якийсь сигнал з вулиці, і вона, мов маленька ракета, рвонула до хвіртки.

Там, за межами нашого двору, почалося справжнє «патрулювання».

Першим на її шляху з’явився великий чорний пес. Будь-хто інший на місці Мушки міг би злякатися — він же такий великий! Але не моя Мушаста. Вона виставила груди вперед, підняла хвостик і почала гавкати так впевнено, ніби вона — величезний вовк, а не маленька красуня. Вона бігла за ним вздовж паркану, показуючи: «Це моя територія, і я тут головна!».

Але на собаках пригоди не закінчилися. На паркані, наче виклик усій її сміливості, з'явився сіро-білий кіт. Він сидів так спокійно, ніби його зовсім не обходила суєта внизу. О, це було справжнє зухвальство для Мушки! Вона не терпить чужих котів на своїй землі.

Вона крутилася під парканом, гавкала на цього кота, підстрибувала, намагаючись дістати до його пухнастого хвоста. Сіро-білий гість тільки вусом повів, але Мушка була непохитною. Вона галасувала так, що, здавалося, вся вулиця тепер знає: у Ані є захисниця, з якою жарти погані.

Я дивилася на неї й посміхалася. Вона була такою маленькою, але такою відважною! У той момент я зрозуміла: Мушка не просто бігає — вона захищає наш дім, мене, Надю і маму. Її гавкіт — це її голос, яким вона каже всьому світу, що вона тут, вона смілива і вона нікого не боїться.

Коли вона нарешті повернулася до мене, захекана і задоволена собою, я знову її погладила. Її серце швидко билося, а в очах світилася гордість. Моя маленька охоронниця виконала свій обов’язок.