Розділ 7 . Зовсім інша: Від спокою до стихії

Іноді я закриваю очі й порівнюю їх — моїх двох друзів. Білик був наче тихий сонячний вечір. Він міг годинами спокійно спостерігати за світом, він був розважливим і солідним. Його вірність була тиха, як теплий плед.

Але Мушка... Мушка — це зовсім інша історія. Це не вечір, це бурхливий ранок, коли сонце б’є прямо в очі!

Там, де Білик просто підняв би голову, Мушка вже робить три кола навколо себе, два стрибки в повітря і один «бух» прямо мені на плечі. Вона — справжня стихія. Її енергія не знає кордонів. Якщо Білик охороняв наш спокій, то Мушка охороняє наші веселощі. Вона не дає нам засумувати ні на секунду.

У чому її «іншість»?

Замість кроків — стрибки. Вона не просто ходить, вона летить. Її лапки наче мають маленькі пружинки.

Замість погляду — розмова. Вона вміє так смішно схиляти голову і «розмовляти» своїм особливим скавчанням чи коротким «гав», що я завжди знаю, що вона думає.

Замість спокою — пригоди. З нею неможливо просто сидіти. Вона обов'язково знайде ту саму палицю, притягне той самий м'ячик або просто вирішить, що мої чисті штани терміново потребують її брудних «автографів».

Вона — непосидюча, швидка, іноді навіть занадто шкодлива, але в цьому і є її чарівність. Вона принесла в наш дім інший ритм. Вона змушує нас бігати, сміятися і щохвилини дивуватися її витівкам.

Білик навчив нас, що таке надійність. А Мушка вчить нас, що таке життя в русі. Вона зовсім не схожа на нього, і це прекрасно. Бо кожна собака приходить у наше життя зі своїм уроком. Мушка прийшла, щоб розфарбувати кожен наш день яскравими фарбами, навіть якщо ці фарби — це просто болото з її лап після дощу.

Вона — моя маленька «мушаста» блискавка. І я б не змінила в ній жодної риси, бо саме такою — енергійною і зовсім іншою — вона потрібна мені зараз.