Розділ 5 . Лист у минуле

Привіт, Аню.

Ти зараз ідеш зі школи, твій рюкзак з підручниками трохи тисне на плечі, а в голові крутяться думки про уроки та домашні завдання. На вулиці прохолодна осінь, і ти ще не знаєш, що за кілька хвилин твоє життя наповниться новим змістом.

Ти пам'ятаєш, як ми з Надею мріяли про ще одного песика? Білик тоді був нашим вірним охоронцем, він був частиною нашого затишку. Але серце завжди має місце для ще однієї любові.

Зараз ти відкриєш хвіртку. Зупинися на мить. Подивися на це маленьке створіння, що мчить до тебе. Вона така схожа на свою маму, яку теж звали Мушка, але вона — зовсім інша. Вона — твоя. Хлопчиків забрали, а вона чекала саме на тебе. Вона не знає, що ти — майбутня письменниця, що ти будеш присвячувати їй вірші та казки. Вона просто бачить у тобі свій всесвіт.

Коли ти вперше погладиш її по голові перед тим, як зайти в будинок, ти відчуєш цей теплий зв'язок. Це початок великої подорожі.

Мине час, Аню. Станеться сумне — наш Білик піде за веселку. Його місце в нашому дворі опустіє, і серце буде трохи боліти. Але знаєш, що тебе врятує? Тебе врятує те саме цуценя з осіннього дня. Мушка виросте. Вона стане не просто собакою, а твоєю подругою, твоєю тінню, твоєю «мушастою» сестрою.

Вона буде стрибати на тебе з брудними лапами саме тоді, коли тобі буде сумно. Вона буде класти свою лапку в твою долоню саме тоді, коли ти будеш шукати натхнення для нової книги. Вона навчить тебе, що навіть коли хтось близький іде (як Білик), любов не зникає — вона просто змінює форму і продовжує жити в гавкоті, у веселому бігу за палицею та в теплі мокрого носа.

Заходь до хати, Аню. Обійми свою Мушасту. Попереду у вас тисячі спільних ігор, сотні написаних сторінок у літописі й ціле життя, повне вірності.

Ти ще не знаєш, але ця маленька собачка, яку ти щойно погладила, стане головною героїнею твоєї душі.