Розділ 6 (2)

– Міледі, я ж казав – скелети за всіма стежать. Ви пожертву залишите, а воно магічним чином зникне. Навіщо нам привертати зайву увагу?

– Ми всі розуміємо, – лукаво сказала Лусінда, – зараз зробимо внесок у праву справу.

– Рад був з вами поспілкуватися, міледі. Зустрінемось після опівночі на церемонії офіційного оголошення претенденток. Не спізнюйтеся, адже я назву вас як фавориток.

Даніель вклонився і невимушено пішов далі, задоволений тим, як легко йому вдалося обвести навколо пальця дурних фей. Варто було йому сховатися за бузковим кущем, і він побіг у таємне місце, про яке розповідав, улігся під пухнастим ракітником, чекаючи на жертви. Заборона на злодійство не давала йому нажитися улюбленою справою, але в контракті не було застережень, що не можна забирати те, що інші вважали за непотрібне.

Незабаром на горизонті з'явилася Сара, вона тримала в руках гаманець. Вона боязко поглядала на всі боки. Даніель зітхнув з полегшенням – він не відчував небезпеки від цієї феї, на відміну від її подруги Лусінди. У задоволено потер долоні. Фея зробила точнісінько, як він сказав – залишила гаманець і квапливо пішла назад.

Не гаючи жодної хвилини, Даніель підвівся з укриття і пішов за грошима. Але варто було зайти всередину і взяти заповітний мішечок, як за спиною пролунав голос:

– Ось він, шахрай! Він вимагав у нас грошей і називав себе справжнім принцом Монті.

Лусінда привела двох гвардійців. Вони наставили на Даніеля мушкети.

– Я можу все пояснити, – він глянув поверх голів стражників, і здивовано закричав: – Не може бути! Дивіться, це дракон! Стражники з феєю відвернулися, а біс, штовхнувши одного з них, вискочив із альтанки.

– Тримайте його! – гукнула мухокрила фея.

Жвавий біс маневрував між скульптурами саду, дивуючи сторонніх. Можна було б затесатися серед двійників, але Даніель мав відмінний знак – гаманець феї, з яким він не хотів розлучатися.

На щастя, бісу вдалося дістатися до зали, де за скупченням людей він підійшов до стрілчастого вікна з важкими портьєрами та золотистою бахромою, і сховав за ними свій скарб. Вартові пройшли біля нього і, не побачив гаманця, прийняли одного з порядних гостей.

Весь вечір біс оберігав свою «заначку», і відганяв тих, хто підходив близько. Спочатку на це ніхто не звертав уваги, але потім гості стали з побоюванням дивитись за дивним двійником. Це навіть розвеселило Даніеля, і, потураючи загальній увазі, він став дивувати: намагався вкусити охоронця, що проходив повз, ущипнув одну з дам… Почуття безкарності п'янило сильніше за рому. Навколо нього утворився вільний простір – гості оминали дикуватого гостя. Але не тільки гості стали свідками пустощів біса – впевненим кроком до нього підійшла Хресна Фея.

– Ваша високість? Я так розумію, це ви? – спитала крилата.

Даніель насторожився: через тридцять хвилин чаклунство буде знято, але за цей час можна обвести навколо пальця ще одну фею з дуже гарним статком.

– Так, Хрещена Фея, я принц Монті, – невпевнено промовив він.

– Я так і зрозуміла. Ходімо, нам треба обговорити важливу державну справу.

– Звісно, ​​– сказав біс.

Даніелю не хотілося покидати гаманець з грошима, але він переконав себе, що забере його пізніше. Трохи розгублений, пішов за Хрещеною Феєю. Мовчки вони увійшли до кабінету, і, щільно зачинивши двері, фея запечатала його чаклунством.

– Потрібна додаткова обережність, щоби нас не підслухали, – сказала мухокрила. – Хоча, кому я говорю? У тебе взагалі немає мізків. На ось, візьми.

У руках феї з'явився пакунок із королівською печаткою та підписом принца Монті. У ньому йшов список із іменами дівчат, які пройшли відбір.

– Що ти дивишся, наче бачиш уперше? Букви хоч не забув, селюк? Прочитай вголос.

Даніель з тривогою глянув на фею і почав повільно читати імена.

– Я сподіваюся, ти запам'ятаєш хоч одну з них. Глашатай, швидше всього, сам прочитає, але потрібно бути готовим до будь-яких сюрпризів. – Де його носить? – невдоволено обурилась і визирнула у вікно.

Даніель дочитав до кінця список і не побачив у ньому жодної згадки прізвища де В'єр. Час дії чаклунства минув, але у голові біса народилася маленька хитрість. Він наступив на задник свого черевика, вивільняючи ногу.

– Закінчуйте зі списком, – наказала фея Даніелю, - вже час на вихід. Усі повинні побачити, як ти вийдеш із цим папером. Не повинно бути сумніву, що це писав ти. Ну, де ж носить цього Брієра? Він обіцяв зустрітися перед зняттям чаклунства.

Згорнувши папір, біс і фея вийшли з кабінету і пішли коридором. Даніель зупинився без зайвих пояснень. Пройшовши трохи вперед, Хресна Фея помітила відсутність принца.

– Що не так? – спитала з роздратуванням у голосі.

У відповідь Даніель пред’явив на свою босу ногу і поворухнув пальцями.

— Як можна бути таким мерзотним! Де ти його загубив? – обурювалася фея.

— У кабінеті лишився. Я зараз за ним схожу. Я швидко.

Даніель швидко побіг назад, стискаючи в руці список. Він забіг усередину і насамперед кинувся до столу. На ньому стояло перо та чорнильниця. Біс розкрив папір, занурив перо, викреслив останні два імені та вписав Сардинію та Мізріель де В'єр. Швидко взув черевик і, звернувши папір, вийшов до феї.