2.

****

Галя Ющик та Валя Тимченко дружили ще з першого класу. Протягом усіх шкільних років були нерозлийвода, не дивлячись на те, що не були подібними ані зовні, ані за вдачею.

Галя – перша красуня школи – мала довге темно-каштанове волосся, виразні карі очі, рівний, трохи гоструватий ніс та тонкі, чітко окреслені губи. Її струнка фігура при високому зрості для підліткового віку мала занадто привабливі жіночні вигини, чим притягувала цікавість не лише ровесників, а й старших хлопців. Вона ще й відверто підкреслювала свої принадні форми коротенькими спідничками, яскравими лосинами та модними блузками.

Валя, на відміну від подруги, не мала яскравої зовнішності, хоч і була досить миловидною. Невисока, зграбна, круглолиця, вона була далекою від модельних параметрів, але при ній було інше багатство: світло-русява довга, до самого поясу, коса, великі сіро-зелені очі, прикрашені густими віями, маленький кирпатий носик та щира дитяча усмішка. Навіть ластовиння, щедро розсипане сонечком на її щоках, не псувало її, а робило милішою, хоч і не красунею.

Вдачею подруги також відверто різнилися. Тиха і сором’язлива Валентина була неконфліктною, сумлінною, відповідальною та безкорисливою. Вона гарно навчалася, перемагала в олімпіадах, ходила у музичну школу, її ставили у приклад іншим учням через успіхи в навчанні та зразкову поведінку.

Галина ж була людина-свято: її зовсім не цікавили, як Валю, вечірні чаювання за розмовами «про буття», читання книжок чи вишивання серветок, а вабили дискотеки та нічні клуби, де можна було розчинитися у грайливому вирі світломузики, натанцюватися досхочу і випити чогось для настрою.

З навчанням у неї дружніх стосунків не склалося (ну не любила вона «це діло»), от і тягнули її вчителі з класу в клас «за гарні очі». Якщо на уроках язик дівчини дубів і вона взагалі не могла вичавити з себе ані слова, то в розмові з хлопцями той ставав на диво гнучким: Галя зі знанням справи кокетувала, фліртувала, відповідала на компліменти, відшивала лузерів – була у центрі уваги.

Валя побоювалася голосних веселих гуртів, бо відчувала себе там ніяково, тому рідко погоджувалася на пропозицію подруги «піти провітрити мозок та розтрусити бутер». Її напружували досить фривольні та відверті розмови незнайомих співбесідників під час таких «провітрювань», а от подруга відчувала себе, як риба у воді.

З хлопцями у Валі взагалі не складалося – вони її не помічали. Звичайно, вона розуміла, що не Клаудія Шиффер, але на фоні веселої та компанійської красуні Галі просто розпливалася сірою плямою.

Коли ж вона зізналась подрузі, що їй подобається Коля Друзь з паралельного класу, та через тиждень почала з ним зустрічатися, ще й тягала Валю на побачення, де хлопець бринькав на гітарі та співав популярні пісні. Не минуло місяця, як Галя його покинула, бо він їй набрид, сказавши подрузі, яка увесь час закохано слухала його виття: «Навіщо нам такий нудний екземпляр?»

Пізніше Валя по вуха закохалася у Марка Волошина з випускного класу. Той був справжнім красенем, високим, спортивним, з модною зачіскою, а від його сліпучої посмішки у дівчини в животі навіть не метелики тріпотіли крильцями, а скакали коники. Вона і думати забула про навчання, лише мовчки сохла за предметом своїх мрій.

На питання подруги, яка помітила її незібраність, що ж з нею трапилось, вона щиро розповіла про нерозділене кохання до красунчика Марка. Галя вирішила лікувати подругу по-своєму: пофліртувала з об’єктом обожнювання Валентини, пару раз багатообіцяюче стрельнула очима – і вже за кілька днів він запросив її на побачення.

Побачивши «солодку парочку», яка  ніжно воркувала у напівобіймах просто у коридорі школи, Валя заціпеніла від підступності подруги. Цілу ніч вона проплакала в подушку, лаючи останніми словами «отого покидька» та «підлу зрадницю». А на ранок Галя підійшла до неї, наче нічого й не сталося, але побачивши насуплений Валин вигляд, яка демонстративно відвернулася, спокійно пояснила:

– Він не для тебе, Валюшо! Ти занадто хороша для нього. Він мерзотник і бабій і я не дозволю йому занапастити твоє життя. – і жодних виправдовувань і каяття.

Валя лише схлипнула, але довго тримати образу на подругу вона не могла. На знак примирення Галина запропонувала їм дізнатися, хто ж їх справжня Доля:

– Мені тут розповіли про ворожку одну, кажуть, все про майбутнє розповісти може, – таємниче прошепотіла.

– Ой, – злякано закліпала очима Валя. – Я зовсім не хочу знати майбутнього! А якщо там щось дуже погане буде…

– Чесно кажучи, я взагалі не вірю у ті ворожіння, – вдавано бадьорим голосом відповіла Галя, намагаючись заспокоїти подругу. – Мені просто цікаво. А на передбачення взагалі варто дивитися з позитивом: якщо щось хороше – прекрасно, якщо погане – теж добре, адже знаючи про це, можна підстрахуватися, щоб погане не відбулося.

– Ну, не знаю… – вагалася Валя.