Розділ 11

11 В'ячеслав

- До вас теж приходили перевіряти прилади? - обурювалась моя мама. - Таке враження, ніби вони в середньовіччі живуть.
- Як ще не попрохали в журналі безпеки розписатись? - додав батько. - Пам'ятаю, у нас на заводі…
Далі понеслась ностальгічна історія, як він працював інженером. Старше покоління активно включилось в розмову. Я ж позиркував на свою наречену. Вона з усіх сил удавала, що я порожнє місце. А, між іншим могла б мені хоча б подякувати, за те, що відволік її п'яне тіло в номер і не скористався цим.
Хоча я б напевно й не міг скористатись, через рівень алкоголю в крові. Хоч якась приємність від цієї відпустки. Напився так, як не напився з того злощасного випускного.
І все це - Чортополох. Вона дуже негативно на мене впливає. І між іншим, до розірвання заручин ми не наблизились ані на крок.
Я сильно задумався, яку таку огидну річ можу ще утнути перед Ді, щоб вона нарешті не витримала. Але в голову, як на зло лізли тільки пікантні сцени за участю дівчини. Я хотів її по всякому - аж самому було страшно від цих думок. Бо ця тяга до ненависної дівки ставала якоюсь вже нездоровою.
- Йдемо на пляж! - радісно вигукнула тітка Ольга.
- Діти у вас двадцять хвилин, щоб зібратись!
Я подумав, що можливо на пляжі мені спаде на думку якась потрібна ідея. На диво Чортополох теж не стала відмовлятись від пропозиції.
І через пів години вся чоловіча частина компанії стояла перед готелем. Після нічної грози в повітрі було парко - вся пролита волога під сонечком почала випаровуватись, від того навіть дихати було важко. Зате умита дощем зелень просто буяла сьогодні - квіти в горщиках розпустились з особливою силою, дерева шелестіли блискучими листочками. Райське місце, якщо так подивитись.
Тільки дратувало, що тітка Ольга, яка дала всім на збори двадцять хвилин сама ж і затримувалась.
- Як справи в клініці? - помітивши, що я щось відправляю по емейл спитав Лісовський.
- Чудово, - відповів я. - Ми виконали поставлений план в минулому місяці, в цьому запустили нову маркетингову кампанію, планую розширити лінійку послуг лабораторії…
- Не плануєш відкривати філіали? - запитав майбутній тесть з неприхованою цікавістю.
- Потрібне фінансування, - відповів я. І глянув на батька.
- Ти сам відмовився, - нагадав він мені.
Це було правда. Я не хотів знову брати у батька гроші. Достатньо, що він дав мені стартовий капітал на відкриття клініки. Далі я вже міг би і сам розвинути справу і масштабувати бізнес.
- Коли ви з Діанкою одружитесь, я можу замість її кафетеріїв перенаправити фінанси на клініку, - трішки подумавши видав Лісовський.
- Не думаю, що ДІ зрадіє, - я знизую плечима. А сам ледве не підстрибую від радості. Треба донести моїй любій нареченій, що шлюб зі мною буде не просто жахливим. Ні, він ще й означатиме повний крах її фінансових амбіцій. Вона програє в будь-якому випадку, навіть не розуміючи цього.
- Жіночі радості досягаються іншими способами, - хмикнув майбутній тесть. - У неї буде достатньо грошей на магазини і мандри по світу, то навіщо завантажувати голову ще й бізнесом, який до всього на даному етапі збитковий? Там треба серйозно переформатувати все. А поки у мене таке враження. що її кондитерська існує з єдиною метою - давати зарплатню шеф-кухарю. 
- Наскільки  язнаю, шеф-кухар там справжній профі і готує божествені тістечка.

- От в цім і біда - товар преміальний, а прибутку немає...

Обговоримо це пізніше, - помітивши Діану, яка виходила з готелю, відповів я.
Мій настрій покращився, від похмілля врятували пігулки, тож на Чортополоху я дивився майже щасливим поглядом. Нехай тепер мучиться, в чому причина моїх радощів.
Батьки ж вирішила, що напевно річ у тому, що я обдумую нові перспективи для своєї клініки.
Ді теж виглядає цілком задоволеною життям. Отже, теж ось задумала. Треба бути насторожі поруч з нею. А в тім, будь-який її вибрик - дитячі забавки. От що по суті вона змогла за ці три дні відпустки? Нігті мені нафарбувати та бійку спровокувати?

Перебуваючи в прекрасному настрої я йду до моря. Сонечко припікає, вітерець обвіває, Ді крутить задом поруч, наштовхуючи мене на розпусні думки.
Нарешті відпустка починає мені подобатись.
- Поглянь, Славік аж світиться увесь, - чую за спиною задоволений шепіт мами, коли вона звертається до своєї подружки. Та хіхікає у відповідь. Напридумували напевно собі там несусвітних речей. Та нехай. Головне що в мене є прекрасна інформація як морально знищити Ді.
Проте я їй цю інформацію видам аж ніяк не раніше, ні вона знову опиниться в моєму ліжку. Звабити Чортополоха це вже принциповий пунктик. Спочатку вона визнає, о кращого ніж я в її ліжку не було і не буде. Спочатку я позбудусь хворобливої залежності від фізичного потягу до цієї дівчини. А вже потім - позбудусь і її самої.
Беру шезлонг, замовляю собі мохіто.
- Пити зранку? - презирливо кривиться Діана. Ніби то і не вона випила вчора більше п'яти коктейлів і п'яно пускала слину на подушку після того. Дивно, що я не відчував жодної огиди до неї після такого. Напевно просто лікарський досвід дається в знаки.
- Це безалкогольне, - відповідаю, стягуючи футболку і підставляючи тіло під сонячні промені. - Хочеш?
- Ні, - вона йде в кабінку переодягатись. Я ж відпиваю кислуватий напій і ховаю очі за окулярами. Дуже зручно для того, щоб спостерігати за дверцятами кабінки і при цьому не виглядати закоханим бовдуром. Просто хочу ще раз роздивитись тіло своєї нареченої.
Вона виходить в відкритому бікіні. Очевидно новенький комплект - ті що вона привезла з собою я порізав особисто. Світло-лимонна тканина ідеально обтягує круглі груди, а від споглядання плаского животика і округлих стегон я відчуваю ворушіння к одному місці.
Доводиться йти в море, щоб не зображувати колоду з сучком. Плаваючи там я переконую себе. що причина моєї реакції на Лісовську - банальна відсутність сексу протягом тривалого часу. Вона була перша з ким я переспав після місцяця целібату. Авжеж мені тепер зносить дах і хочеться ще.
Думку, що навколо купа інших напівроздягнених дівчат на які у мене не стоїть, я ігнорую.
Вода після штору прохолодна. Саме те, щоб збадьоритись і притупити фізичні реакції тіла.
Коли повертаюсь з моря - Ді саме мажеться кремом від засмаги.
- Я допоможу! - хапаю з її рук пляшечку.
- Я сама впораюсь! - відповідає вона. Я хмикаю і зиркаю на мам. ДІ слідкує за моїм поглядом і зітхає. - Ти холодний, Куйбіда.
- Я буду максимально ніжним, - обіцяю їй.
Видавлюю на долоню трохи крему і починаю розтирати їй плечі. Самого заводить до нестями цей контраст моря і розпеченої на сонці шкіри. Ді така ніжна і шовковиста на дотик. На її шкірі з'являються маленькі пиптики мурах, коли я провожу долонею по спині. Ретельно розтираю її спину, плечі, переходжу на стегна.
- Там зайве! - придушено відповідає дівчина.
- Хочеш отримати опіки? - суворо питаю у неї. - Я тебе зараз рятую як лікар…
- Ти мене мацаєш!
- Маю право, - відповідаю, умисно спускаючи долоню до внутрішньої частини стегна.
- Досить! - дівчина ледве не підстрибує з шезлонга.
- Ну гаразд, тепер ти мені спину намаж.
- Нехай мама це робить.
- Я вже вийшов з того віку, - відповідаю, повертаючись до Ді спиною.
- Ну гаразд, Куйбіда, - вона хмикає. Відчуваю, як її долоні ковзають по моїй спині. Щось там вимальовують, це неймовірно і несподівано дуже приємно. Тож я навіть очі примружую від задоволення, дозволяючи Чортополоху робити все те, що вона робить. Давно б так.
- Я закінчила, - вона кидає пляшечку на шезлонг. - Сподіваюсь тобі сподобається.
- Дякую. Дай я тебе поцілую за турботу!
- Фу! - дівчина сахається. - Я краще піду поплаваю. А ти - засмагай.
Я так і роблю. Лягаю на живіт, підставляючи сонечку спину. І навіть поринаю в приємну дрімоту.
- Славіку! Це ще що? - з сну мене вириває голос тітки Ольги. - Ви показились?
- Що сталось? - верчу головою, не розуміючи що відбулось. - Я просто спав…
- Ти спину свою бачив?
- Як? - дивуюсь я.
- Зараз, - чую, що крик тещі привернув увагу решти. І мій батько почав сміятись. Розумію, що Діана нарвалась. Мені перед очі підносять телефон з фотографією.
На червоній спині красується слово “Лох”. Сміються вже всі. Мені не залишається нічого іншого як приєднатись до веселощів компанії.
- Ох і Діана, - кажу я, шукаючи її поглядом. - Добре що не написала якийсь матюк.
- Для цього вона занадто вихована, - каже дядько Михайло.
Бачу, що Лісовська неймовірно задоволена своєю капостю. Думає взяла гору?