Розділ 9

9 В'ячеслав

Чортополох з вереском плюхається у воду. А я навіть не роздумуючи стрибаю слідом. Зрештою це я трішки винний в тому, що це все сталось. А раптом вона погано плаває? Ще не вистачало втопити наречену. Я волію її позбутись іншим чином. І бажано, щоб при цьому вона залишилась жива та здорова.
Ді шубовснула у воду, навколо того місця де була голова, залишились лише кола. Я теж пірнаю, шукаю її. У відкритому морі достатньо глибоко, а спокійні на вигляд хвилі добряче прикладають по голові, розгойдані рухом корабля. Тому навіть вміючи плавати можна швидко втомитись.
Запізніло жалкую що нікого не покликав на допомогу. А якщо ніхто не побачив як ми впали? Кораблик наш віддалиться. А ми залишимось гойдатись на хвилях під пекучим сонцем. Так загинемо обоє!
Діана! - вона нарешті здіймає голову над водою. Тримається не надто впевнено, але і не тоне. Вже добре.
- Якого біса ти теж у морі? - випльовуючи воду питає дівчина.
- Тебе рятувати кинувся.
- Мало тобі вчорашніх порятунків?
- Яке ти тільки стерво! - обурююсь я. Образливо до глибини душі що мій шляхетний жест не оцінили. Хоча чого я чекав ще? Це ж Чортополох!
- Дякую за комплімент, - відповідає вона. - О, а ось і моє рятівне коло! Па-па Куйбіда.
На кораблі нас все ж помітили. І кинули нам снаряд ля порятунку. До нього Ді й поплила. Мені нічого іншого не залишилось як плисти за нею. І страхувати про всяк випадок.
Через кілька хвилин ми були знову на борту.
- Все гаразд? - накинулась на нас тітка Ольга. - Що сталось?
- Та просто поплавати вирішили, - стягуючи футболку-поло відмахнувся я.
- Кого ви слухаєте! - Діана обурюється. - Він просто скинув мене за борт на ... на поталу акулам! Аби не одружуватись зі мною!
- Що ти таке кажеш, кохана? - напускаю на себе ображений вигляд. - Я сплю і бачу як ми поженемось!
- Він хотів мене вбити! - голос дівчини переходить на ультразвук.
- Заспокойся, - її мати підіймає руки. - Славік не міг такого зробити.
- Авжеж не міг! - погоджується моя мама. - Я все бачила! Діана сама стрибнула у воду! А Славік її врятував.
- Авжеж врятував, - потакує мій майбутній тесть. - Надійний мужик, на якого можна покластись. А от чим ти думала, доню, стрибаючи у воду, це ми ще обговоримо.
- Ви всі в змові! Захищаєте цього ідеального придурка! - Ді рішуче йде від нашої компанії.
- Куди ти? - дивується тітка Ольга.
- Мені потрібно переодягнутись!
- Я допоможу! - кидаюсь за нею. Просто не можу упустити момент свого торжества над цією пихатою колючкою. Їй ніхто не повірив! Це карма і покарання за вчорашній вечір! Тож іду ледве поспіваючи за Діаною. Вона намагається сховатись від мене в крихітній каютці, де ми залишили свої речі.
- Та відвали ти від мене! - гарчить дівчина. - Спочатку ледь не вбив, а тепер прийшов зловтішатись?
- Угадала! - втискуюсь в приміщення. - Як воно, коли тобі не вірять?
- Коли ти мене підставив і підкинув училці жабу в сумку я це відчуття вже переживала! - вона повертається до мене з гнівним виразом. Несподівано усвідомлюю наскільки Ді прекрасна в цю мить. Мокре волосся розкинулось по плечах, очі палають люттю, мокрий одяг обліпив спокусливі вигини тіла. В приміщенні стає нестерпно жарко.
- Зніми одяг, - кажу я. І розумію, що мій голос захрип.
- Ще чого, Куйбіда!
- Це я тобі як лікар кажу, - відповідаю, намагаючись себе опанувати. І розумію — не вдасться. - Застудишся. Давай допоможу.
- Лапи свої прибрав! - марно опиратись. Я хапаюсь за край її футболки, а Діана перехоплює мої руки і так стискає, ніби її мокрий одяг єдиний сенс її життя.
- Не пихти. Я все одно сильніший.
- І тупіший!
- Зате ти розпусніша, - мелю всілякі дурниці. Діана так близько. Пахне морем і своєю улюбленою трояндою. Я не втримуюсь більше, припадаю до її губ. Вони солоні від морської води. І такі гарячі на противагу холодному тілу. Чортополох стогне мені в уста. Ця музика запалює мою кров. Хочу я цю колючку просто нестерпно.
- Сам ти хтивий козел! - штовхаючи мене в груди кричить Ді. І витирає губи. Помітно, що її рука злегка тремтить. - Не смій мене чіпати.
- Ти моя наречена. Чіпати скільки завгодно.
- Шмару свою підбалконну лапай! - як ляпас звучить обвинувачення. - І дай мені нарешті переодягнутись!
Я здаюсь. Ді на грані істерики.
- Потім продовжимо, - усміхаюсь їй. І посилаю повітряний поцілунок.
Очікувано що наступну годину Діана мене уникає. Вона не з'являється на палубі. Батьки ж намагаються заговорити мене. Проте мені не вдається відволіктись від своїх думок. Смак губок Чортополоха і її запах — вони так і залишились на мені і в мені. Як отрута.
Несподівано телефон на столі вібрує. Дзвінок від Мака я сприймаю як полегшення. Хапаю слухавку і тікаю від родичів.
- Брате, ти там у своїй Європі за три дні геть з глузду з'їхав? - питає весело Макар, усміхаючись так, що його кругла пика не влазе в екран.
- Ти про що?
- Про допис твоєї нареченої в Інсті! - пояснює друг. - Ти що не бачив?
- Вона мене заблокувала.
- От дідько! Зраз скину скрін. Сподіваюсь що то все ж таки жарт. Бо інакше не ображайся, та з педиками я не товаришую...

Кілька хвилин у мене займає перетравлювання почутого.
- Ти маєш щось проти нетрадиційної орієнтації? - все е ніби в жарт питаю у товариша.
- Слава, ти припиняй! Ти взагалі останнім часом поводишся дивно - то з Лісовською замутив, тепер ось це…
Нарешті на месенджер приходить смс паралельно з викликом. Я згоратю відео та зазираю у скинуте мені повідомлення.
В морі не найкращий інтернет, тому картинка завантажується кілька довгих секунд - моя цікавість розігріта до плюс двісті градусів за Цельсієм.
А там... Ну що ще можна було чекати від Чортополоха? Нічого хорошого авжеж. Звісно ж у неї в Інстаграмі було опубліковане моє фото. І не аби яке, а при повному кричущому макіяжі, від чого я скидався на драг-квін, яка трішки перебрала з котелями. Я підозрював що тієї ночі, коли вона мене знерухомила, то зробила щось капосне. Але не очікував, того, як вона підпише свій пост.
“Наречений спить після нетрадиційної вечірки. Моє серце розбите, адже йому подобаються хлопчики”, - написала ця стерва.
- Агов, ти що там завис? - озвався Мак.
- Та дивлюсь, чи у мене туш не розмазана на фото, - відповідаю я.
- То ти правда зробив камінг-аут?
- Головою вдарився чи на сонці перегрівся? - огризаюсь я. - Як тобі на думку взагалі таке спало? Це ж Лісовська. Хіба вона хоч колись казала правду про мене?
- А яка правда?
- Що вона в мене закохана як кішка, - не вагаючись брешу я. - А це фото - ми просто напились і я програв їй в карти бажання.
- Ну гаразд, ти мене майже заспокоїв, - киває товариш. - Але те скільки часу ти з нею проводиш мене дуже бентежить.
- Награюсь і зупинюсь, - безпечно відповідаю другу. І змінюю тему. Ми ще трохи теревенимо про різне.
Але думками я вже планую помсту. Авжеж не якусь страшну. Навряд чи такими постами Ді змогла зіпсувати мою репутацію. Хіба що дала привід для пліток. Але цим скоріш за все більше нашкодила собі, аніж мені. Ну і зрештою деякі люди, які б здивувались нашому союзу зовсім скоро знайдуть логічне пояснення - я справді можу виявитись нетрадиційної орієнтації. А шлюб з Ді лише прикриття. ґлюдям лиш дай привід - а все інше вони самі придумають і повірять. Кажу як борець з іпохондриками зі стажем.
Тож Діана зіграла дуже погано цю партію. Проте я не залишу це без відповіді. Помщусь їй вже цієї ночі. Зацілую, наприклад, доводячи що я не по хлопцях.
Подивимось наскільки її вистачить.
- Славіку! - кричить мені мама. - А що це Діанка написала? Які ще вечірки?
- Ти ж знаєш мам, що їх не було, - я підходжу до батьків. - У Ді просто погане почуття гумору.
- Можливо їй просто мало твоєї уваги? - хитро питає тітка Ольга. - Ви майже увесь час окремо.
- Я натяк зрозумів, - киваю. - Виправлюсь.
- Я в тобі не сумнівалась, - відповідає жінка. - Але будь з нею м'якше. Це тобі не клінікою керувати. До нашої дівчинки треба ніжний підхід.
- Ось тут ви мені станете в нагоді, - я не можу проґавити такий шанс і не дізнатись про Лісовську більше. - Не підкажете, що Діана терпіти не може? Щоб я ненароком не зробив саме те…
Потік слів мене прямо обнадіює. Виявляється у Чортополоха ціла купа речей, які вона ненавидить. Що ж - попереджений, значить озброєний.