Розділ 8

8 В'ячелав

Ді звісно розлютилась. Але сподіваюсь після мого невеличкого перфомансу вона усвідомить. О далі нашу пару не чекає нічого хорошого.
Зараз же треба було подбати про знищення доказів моєї ганебної поведінки. Я зібрав все в пакет і подумав було викинути зранку в смітник.Одні кайданки було викидати шкода — Чортополоху вони пасували.
Але потім подумав, а що як Діана побігла жалітись батькам? І ті зараз прийдуть і справді побачать знаряддя для розваг? Як відреагує мій тато? Можливо такі мої дії розціняться саме як спроба розірвати заручини і мене швиденько позбавлять клініки.
А мені ці неприємності не треба. Інша річ якщо вони прийдуть, а в номері нічого з того, що перелічить Ді немає.
Тож взяв пакет і вийшов з номера в намірі донести те до найближчого смітника. Потім знову подумав, о найближчий смітник не варіант. І несу все аж на вулицю до сміттєвих баків.
Спекавшись доказів я повертаюсь назад.
Проте до входу в готель не доходжу. Вже на підході помічаю фігурку ді, яка самотньо стоїть на терасі і обіймає себе за плечі. В нутрощах з'являється неприємне відчуття жалю до неї. Вона виглядає такою покинутою.
Зараз без звичного кола своїх подружок посіпак вона не дуже і схожа на колючку зі школи. Звичайна дівчина на яку звалилось занадто багато неприємного Славіка. Але ж сама винна.
“Не смій її шкодувати!” - строго наказую собі.
Діана спускається з тераси і крокує кудись в темряву. Дуреписько. А що як там будуть хулігани? Хіба не думає своєю тупою головою, що місце біля моря це в першу чергу п'яні мажори, які відриваються на повну? А вона занадто ласий шматок для них.
Але яка мені справа до цього? Чорт забирай, може та, що на практиці мені доводилось бачити як зашивають жертв зґвалтування? Нічого звісно красивого чи приємного в тому немає.
Проклинаючи безпечність Чортополоху йду непомітно за нею. Помічаю її досить швидко. Вона не таючись йде поміж кущів троянд, які ведуть від готелю до сходів на пляж. Тільки пустоголова і самовпевнена Ді могла поперти до нічного моря сама.
З пляжу чути музику і шум компаній, що влаштовують пікніки біля моря. Серед них міг би бути і я сьогодні з милою дівчиною Алею, яку я спровадив після невеличкого концерту для Ді. Роздратування від втрачених можливостей додається до злості на Діану. Через неї я й так не спав минулу ніч як слід. Я не вважаю, що відпочинок під снодійним може замінити нормальний повноцінний сон. І все моє тіло зі мною погоджується. Але і залишати дівчину не збираюсь.
Ді підходить до лінії прибою. А я спостерігаю за нею звіддаля. Вона бродить по кісточки у воді. Потім наважується, скидає сукню і забігає у воду. В місячному світлі поблискують її оголені світлі частини тіла. Дуже звабливо і спокусливо. І не один я так думаю.
Двійко хлопців, що просто прогулювались пляжем зупиняються неподалік її одягу і теж спостерігають за Ді.
Чорт забирай! Можливо вони не мають на меті нічого поганого. Але допускати розвиток подій до критичного не збираюсь.
Йду до одягу Ді, скидаю футболку і теж лізу у воду. Приємного у цьому напочатку мало. Все нижче поясу стискається і підстрибує від перепаду температур. Але я відганяю ці відчуття. Шукаю поглядом Діану, яка плаває між срібних місячних відблисків. Це дуже звабливо. І злість та втома навіть починає трансформуватись в певне збудження.
- Ось ти де! - крізь плеск хвиль підпливаю до неї ближче і привертаю до себе увагу.
- Куйбіда! Якого біса? - вона намагається відплисти від мене. Я наздоганяю. - Ти слідкував за мною?
- Хочу забрати тебе в номер! - кажу я.
- Щоб знову познущатись? Я тільки почала заспокоюватись!
- Щоб ти не накоїла дурниць хочу!
- Ти ж не думаєш, що я вирішила втопитись через твій поганий язик? - дівчина хмикає і пливе до берега.
Я пливу за нею, потім йду. Головне забрати її в готель. А далі нехай що хоче те і творить.
- Відчепись від мене! - помічаючи мої маневри кричить Ді.
- Проблеми? - питають молодики з берега. Стоять, спостерігають як Ді геть в не купальній білизні виходить з води і машинально викручує волосся. Вона завмирає, дивлячись на них. Ну може хоч тепер зрозуміє, на яку небезпеку себе наражала?
Але Чортополох вагається перед відповіддю лише мить.
- Так, цей збоченець приставав до мене воді! - каже вона. - Допоможіть!
- Я її наречений! - обурююсь я, бачачи як хлопці переглянулись.
- Вперше його бачу! - відповідає Ді. - Він казав купу непристойних речей і хотів мене обмацати!
- Чувак. Ти попав, - кажуть мені.
- Це моя дівчина і вона мені мстить, - відповідаю я. Ді тим часом натягнула на мокре тіло свій одяг. Я ж стою увесь в вкритий гусячою шкірою від доторку холодного вітру. І намагаюсь згладити конфлікт. - Вона трішки перебрала і я забрав її від бару...
- Кому ти чешеш? - каже один з молодиків. - Але зараз ми тебе навчимо як приставати до дівчат.
- А потім проведемо тебе, - додає другий звертаючись до Ді. - Бо тут придурків вистачає.
- Ви не знаєте в що вв'язуєтесь, - попереджаю я їх.
Авжеж мене ніхто вже не слухає. Хлопці переповнені праведного гніву. Кидаються на мене з двох боків.
- Діано! - ухиляючись від першого удару кричу я. - Це підло і ницо з твого боку!
- Я не Діана, - вона знизує плечима.
І хлопці без зайвих слів продовжують намагатись мене дістати. Я певний час ухиляюсь і намагаюсь не бити сам. Але розумію, що довго так тривати не буде. Рано чи пізно мої маневри все одно переростуть в повноцінну бійку. І доведеться викластись на повну. І я не впевнений що в двобої проти двох бичків я вийду без травм. Зламати той же ніс — один вправний прицільний джеб.
Ситуацію рятують поліцейські які наближаються до нас на квадроциклі. Запримітивши проблискові маячки мої противники припиняють спроби мене звалити і забити ногами. Та відступають.
Ми всі опиняємось в прицілі прожекторів патрульних. Супер ситуація! Дивлюсь з докором на Ді — невже і правоохоронцям вона згодує байку про збоченця? В гучномовець щось кажуть болгарською. Розібрати з першого разу на адреналіні не вдається. І я розумію викрутитись не вийде. Добре що я не став відмахуватись від хлопців і ми не відмудохали одне одного по справжньому.