Розділ 1

1 В'ячеслав

Я розплющую очі і розумію, що щось навколо мене зовсім не так. Руку тисне чиясь голова. Ніздрі бентежить запах троянди. Я знаю лише одну дівчину, яка маніакально полюбляє ці квіти. І мої нутрощі стискаються в неприємному передчутті. В що я влип? Запах пробуджує старі згадки, які я намагаюсь викреслити з своєї пам'яті.

Мій випускний. Я п'яний, як ніколи в житті. Скільки там треба на мій вісімнадцятирічний організм? Вирвався з-під контролю батьків. Нарешті повнолітній! Ми пили за школою з пластикових стаканчиків. Здається, хтось протаскав віскі. Ми запивали його колою. Потім пили в ресторані, якусь текілу, чи джин. Точно згадати потім не вдавалось. Взагалі після того випитого мої спомини перетворились на якесь суцільне марево.

То потім я зрозумів, що хтось чи то пожартував над мною, чи просто так вчинив, аби насолити моєму татові. Комусь був дуже потрібний п'яний в сраку мажор.

Уривками пам'ятаю, як мене підбивали взяти батьковий автомобіль і влаштувати перегони. Батьки пиячили в ресторані і зникнення автівки помітили б не одразу. А я міг наламати чимало дров. Хтось справді дуже хотів цього і той хтось дуже добре знав мій запальний характер. І я навіть здогадуюсь хто і навіщо. Кому було треба знищити мене ще перед вступними іспитами. Це могла бути лише одна людина. Ді Лісовська. Тільки їй було за що мені мститись.

Пам'ятаю чийсь голос, який доносився до мене немов крізь товщу води в ту саму мить, як пальці стискали ключі від машини в тісному коридорі біля роздягальні:

- Славік, ти не поїдеш!

- Так зупини мене, - сміючись відповідав я. Я рвусь чинити дурниці, туди в галас і шум однокласників. Дівочий силует в напівтемряві видається досадною перепоною на шляху до пригод.

І вона зупинила. М'які і гарячі губи, які затягують у вир збудження. Я тону в цих поцілунках. П'ю їх, одночасно відчуваючи запах чайних троянд, який перетворює мене на цукрову феєчку. Але це не може бути Ді. Їй рятувати мене від дурниць не має сенсу.

Я лапаю дівчину - Ді б за таке надавала тумаків вже давно. А ця рятівниця, чийого обличчя я навіть не бачу, тихо стогне в моїх руках. Обвиває мою шию руками, притягує до себе ближче. Чим перетворює кров на полум'я. Змушує втрачати рештки розуму і свідомості. Я хочу її до безтями. Ніколи і нікого так не бажав. Лізу руками в виріз сукні, стискаю. Потім в моїй пам'яті все це спливає уривками.

Як вона починає пручатись. Кричить:

• Досить!

Важко зрозуміти, чому саме досить. Я не хочу зупинятися.

Потім вона втекла. Вирвалась, коли я поліз їй під спідницю. А мене накрило вологою темрявою.

Наступного дня я не міг згадати нічого, окрім найсильнішого в світі збудження і аромату троянди. Батько звісно був злий, що я так напився. А я не став йому повідомляти в які дурниці ледь було не вліз. Я все гадав, хто з однокласниць мене спинив.

Проте моя рятівниця знайшлася зовсім скоро. Нею виявилась Лана, краща подружка Ді. Вона плакала і казала, що я сильно її налякав того вечора. Що ледве не зґвалтував в темному коридорчику чорного ходу ресторану. Показувала синець на руці.

Я в житті не відчував себе такою скотиною, як тоді. Дівчина врятувала мене від необдуманого вчинку, а можливо і смерті. А я повівся як остання тварина відносно неї. Я мусив їй віддячити. Хоч мене і напрягало те, що Лана краща подруга Лісовської. У них навіть, як виявилось, парфум один на двох.

Лана потребувала грошей. Тож я іноді підтримував її. Часто в компаніях дивився на дівчину і згадував той вечір. Сам не розумію, що мені могли підлити у джин такого, що я палав від збудження поруч з нею. Лана миловидна, але немає нічого особливого в зовнішності. Інша річ її подружка Діана - яскрава, немов зірка.

Аби ще не така колюча, як той будяк. Власне Ді я інакше як чортополох і не називаю ще зі школи. Гостра на язик, недоступна і зверхня. Уособлення всього, чого я терпіти не можу в людях. Лана підтвердила мої підозри - мене на випускному справді хотіла дискредитувати Діана. Мстила за ту історію з дівочою роздягальнею, коли я вкрав її речі.

Набираю повітря в груди глибше і знову голову дурманить запах троянд. Ді. Тільки вона так може пахнути. Важко повірити в те, що відбувається саме в цю мить зі мною.

Вчора було весілля моїх друзів. Ми гарно проводили час. Як я міг опинитись в ліжку з дівчиною, яка пахне, як колючка ДІ? Може то Лана знову скористалась її парфумами? Відчуваю всією шкірою постільну білизну. Отже, я голий.

“Ну ж бо, чувак, поверни голову і глянь хто там”, - підбадьорюю я себе. Моя партнерка спить. Отже, якщо це справді ДІ - можна злиняти по тихому. І нікому не зізнаватись, що я з нею переспав. Обережно скошую погляд на темну голову. Вона. Чортополох власною персоною.

В голові спалахують яскраві згадки. Все було зовсім не так, як на випускному. Я просто напився і пішов спати. В моєму ліжку хтось був. Я не став розбиратись хто саме. А варто було.

Отже, треба тихенько втекти. Бо якщо Діана прокинеться - проблем не обібратись. Буде істерити так, що перебудить увесь готель. А ні мені, ні їй не треба цей галас.

1 Діана

Сьогодні мені всю ніч снилися кошмари. Ну бо підібрати інше слово, щоб описати сцени, де я і нещастя всього мого життя, мій запеклий ворог і ненависний однокласник Слава Куйбіда (якщо що, прізвище йому ідеально пасує), займалися гарячим пристрасним сексом, просто неможливо. Однозначно кошмар. Хоч і від сексу я була в повному захваті. Але ж у тім кошмар і полягає. Таке могло статися хіба в паралельному всесвіті.

Прокинутися від цього жаху я не могла. Марення надто чіпко тримало мене в своїх лапах (якщо в марення взагалі є лапи, цього я якось і не знаю). 

Проте голос матері пролунав надто чітко. Мов грім над головою. 

— Діано, ти в себе, доню?

Я зірвалася, стрибнула на ліжку, вдарившись головою до чиїсь голови. Вилаявшись, розплющила очі і побачила перед собою обличчя Слави. Це що? Продовження сна? Як би це прокинутися?