Шлюбна церемонія добігала кінця, і Поль був задоволений, що вона виявилася дуже короткою та необтяжливою. Жоден з етапів не викликав у нього напруження. Хіба що початок був зіпсований нахабним сизим птахом, що залишив слід на рукаві його бездоганного сюртука. І хто тільки вигадав цю нісенітницю, що подібні казуси є добрим знаком? Мабуть, ця особа мала дещо збочене почуття гумору.

Втім, можливо, для Поля якраз настав час звикати до особливої ​​уваги птахів. Тепер, завдяки деяким пунктам власноруч підписаного ним шлюбного контракту, він має провести найближчі кілька тижнів в оточенні пташиного ескорту фіктивної дружини.

Перебуваючи тут, у залі для одружень столичної ратуші, він ставив собі запитання: як його взагалі спіткало таке щастя — одружитися? Нехай це фікція, але все ж таки, тепер поряд з ним протягом деякого часу буде жінка, яка, схоже, терпіти його не може. Або вдає, що терпіти не може. Або... вдає, що вдає. Принаймні сьогодні вона ще жодного разу не удостоїла його погляду.

Натомість Поль вкотре спрямував свій погляд на неї. У цей момент реєстратор вручав Наталі перо, щоб вона підписала протокол церемонії. Такого занудного чиновника як Фітцджеральд Полю ще не доводилося зустрічати. Але навіть його бюрократичні губи розтягувалися в мимовільній усмішці, коли він дивився на наречену. І це не дивно. Який чоловік встоїть, щоб не усміхнутися такій гарненькій мадемуазелі? Вона була зухвало приваблива у цій витонченій весільній сукні, яка обійшлася Полю в кругленьку суму. Але він сам наполіг, щоб її придбали в салоні мадам Бертьє — найдорожчому в столиці. Спитаєте навіщо, якщо сукні судилося бути надягненою лише раз? Поль не знав відповіді, проте анітрохи не шкодував про своє рішення. Мадам Бертьє розуміється на жіночій моді і на жіночій красі. Вона не пошкодувала вишуканих напівпрозорих мережив, щоб залишити напіввідкритими чарівні форми Наталі.

— Тепер свідки, — розпорядився Фіцджеральд, коли мадемуазель Дюваль завірила своїм підписом документ.

Вона віддавала перо в руки Антуана з легкою усмішкою. Мабуть, радіє, що церемонія закінчилася, а з нею і її муки. Наївна панночка поки не здогадується, що буде дещо ще, перш ніж реєстратор оголосить їх чоловіком і дружиною. Вона настільки заспокоїлася, що навіть вирішила нарешті подивитися на Поля. Він багатозначно посміхнувся їй, і саме в цей момент Фітцджеральд проголосив:

— Згідно з приміткою два пункту сім підпункту чотири циркуляра сорок вісім дріб сім, шлюбна церемонія завершується поцілунком.

Наталі завмерла. Ідея поцілунку в рамках формуляра привела її в стан тотального шоку. У її очах він прочитав відбиток обурення на тему "чому мене ніхто не попередив про таке?!" Вона глянула на Антуана. Але чим він міг їй допомогти? В останній момент його кмітливий досвідчений повірений додав до договору примітку з формулюванням: "Будь-які знаки уваги, такі як дотики, погляди, компліменти та інше, зроблені під впливом обставин, не обкладаються штрафами".

— Наречений має поцілувати наречену. У встановленій формі, — конкретизував підпункт чотири реєстратор.

Поль раптом відчув… натхнення. Він, певна річ, знав про цю частину церемонії. І якщо вже бюрократія вимагає поцілунку — Поль вважав, що просто зобов'язаний виявити повагу до такої ретельно запротокольованої традиції.

— Ну що ж, — сказав він з невинним виглядом. — Гадаю, ми не посміємо проігнорувати циркуляр?

На щоках Наталі спалахнув рум'янець. Поль ще за першої зустрічі дійшов висновку, що дівчина за своєю вдачею напрочуд відважна. Але зараз її охопили розгубленість, збентеження та паніка. І хоча Поль так поки й не знав причин її панічного страху перед поцілунками та іншими проявами почуттів між чоловіком і жінкою, вона була абсолютно чарівною у своєму розпачі.

Він нахилився, повільно, з легкою паузою — спеціально, щоб вона могла ухилитися. Або вкусити. Або процитувати якийсь інший підпункт іншого циркуляра, який забороняє нареченим цілуватися. Але вона завмерла. Тільки вії тріпотіли.

Поль торкнувся її губ буквально на секунду. Обережно, наче цілував тендітну пелюсточку. Дозволив собі лише вдихнути її аромат — тонкий і ніжний, ледь вловимий — природний (вона чомусь не користувалася парфумами). І наче цей дотик був абсолютно безневинним — нічого особливого. Навіть не поцілунок, а лише легкий натяк на поцілунок. І все ж... чомусь він відчув коротке, але дуже гостре, майже болісне задоволення.

Цікаво. Дуже цікаво.

Коли Поль відсторонився, Фіцджеральд уже проставляв печатки на протоколі.

А Поль дивився на Наталі і хтозна навіщо дав сам собі обіцянку, що одного разу… одного разу він покаже їй, яким може бути справжній поцілунок.

— Овва! — пролунав голос Віоли. — Це було так… витончено! — прошепотіла вона Антуану.

— Безперечно, — погодився той. — Укладач циркуляра сорок вісім дріб сім був справжнім романтиком.

Фітцджеральд тим часом холоднокровно перегорнув останню сторінку формуляра, переконався, що всі рядки заповнені, і, піднявши погляд на пару перед собою, сухо сказав:

— Оголошую вас чоловіком та дружиною. Згідно з параграфом дев'ять, пунктом два, підзаконним актом до циркуляра сорок вісім, редакція друга.

Він кивнув, як бухгалтер, який щойно завершив звірку звіту, кашлянув і промовив:

— Церемонію завершено. Шлюбне посвідчення буде готове протягом трьох робочих днів. За окрему плату можливе термінове оформлення.

Антуан ледь помітно кивнув Полю, що означало: він потурбується про всі формальності. А Поль у цей момент чомусь думав не про папери, а намагався зрозуміти, чим все ж таки пахли її губи…