Перша ( в лапках ) зустріч.

Одного разу, коли корабель спокійно розрізав хвилі Тихого океану, один із матросів помітив людину за бортом. Першим це побачив Джон Майкрофт - права рука капітана. Він негайно сповістив Роджера, і той, не вагаючись, наказав підняти потопаючого на борт.

Коли Джон витягнув людину з води, з'ясувалося, що це дівчина. Вона не була схожа на витончені панянку з вищого світу - швидше нагадувала доньку моря, загартовану пригодами.

Та найбільше здивувало інше: щойно капітан побачив її, вираз його обличчя різко змінився.

-Джоне... принеси ковдру з моєї каюти, - тихо мовив він.

-Зараз.

Невдовзі Джон повернувся й подав ковдру Роджерові.

-Ось.

-Дякую. А тепер - усі за роботу. Це наказ.

Команда розійшлася. Роджер обережно загорнув дівчину й відніс до своєї каюти.

Його каюта була скромною: великий стіл для рідкісних нарад, ліжко в кутку та масивна скриня з небагатьма речами. Стіни прикрашали карти й кілька старих картин.

Він поклав дівчину на ліжко й, не гаючи часу, привів її до тями.

Очі її розплющилися різко.

Спершу - розгубленість. Потім - впізнавання. І раптом... Ляпас.

-Що ти зі мною зробив?! - вигукнула вона, озираючись. -Де я? Що сталося?!

-А я тут до чого? - спокійно відповів він. -І взагалі, так дякують за порятунок?

-Я ніколи не повірю, що ти мене врятував! - різко відказала вона.

-А вдарити тебе я можу і без причини.

Роджер ледь усміхнувся, але в його погляді промайнуло щось темне.

-Не випробовуй моє терпіння.

Цю дівчину звали Реббека. І вона була не просто знайомою - вона була частиною його минулого.

-Після того, що ти зробив п'ять років тому, ти не маєш права мені погрожувати, - холодно сказала вона. - Я тебе не боялася і не боятимусь.

Роджер лише зітхнув.

-Ми витягли тебе з середини океану, в ти звинувачуєш мене... Я й не думав, що ти настільки поганої думки про мене.

Реббека відвела погляд.

-Я... не пам'ятаю, що сталося. Зовсім нічого. Дай мені час згадати.

-Добре. Я принесу тобі щось поїсти.

Він вийшов, залишивши її наодинці з думками.

На палубі він покликав Джона, дізнався про запаси й почув, що до порту Ділі залишилося близько двох годин.