Розділ 3. Темне і світле.

Зір довго дивився на Сірин, ніби намагався зрозуміти, з якого саме місця почати розмову.

— Сірин, ти знаєш, що таке магія?

Вона трохи здивовано підняла очі.

— Знаю.

— Добре. Тоді розкажи мені.

Сірин замислилася, бо питання здалося їй дивним. У лісовому поселенні ніхто не пояснював дітям, що таке магія, так само як ніхто не пояснював, що таке вода чи вогонь. Вона просто була частиною життя.

— У нас усі мали силу, — нарешті сказала вона. — Ну... майже всі. Усі, крім мене.

Зір ледь помітно нахилив голову.

— А коли ти зрозуміла, що маєш її?

— Нещодавно. Точніше, я навіть не знала, що вона в мене є. Вона сама з'явилася, коли я... — Сірин на мить замовкла, згадуючи події останніх тижнів. — Коли було дуже страшно.

— І ти не вміла нею керувати?

— Не вмію й досі.

— Але ти бачила, як чаклують інші?

— Звичайно. У лісовому поселенні це було звичайною справою. Хтось міг спрямувати воду туди, куди треба, хтось допомагав рослинам рости, хтось керував вогнем. Ніхто не дивився на це як на щось особливе.

— А ти?

— Я дивилася так само. Просто в мене нічого не виходило.

Зір усміхнувся, але не насмішкувато.

— Отже, для твого народу магія — звичайна частина життя.

— Так.

— І ви знали, що звичайні люди її не мають?

— Знали.

— А як ви це пояснювали?

Сірин знизала плечима.

— Мірра дала нам силу. Так казали старші. Ми — її діти. Тому й маємо магію.

Зір на кілька секунд замислився.

— Це не зовсім помилкове пояснення, — сказав він нарешті. — Хоча воно й не відповідає на головне питання.

— Яке?

— Що саме відбувається, коли ти чаклуєш.

Сірин подивилася на нього уважніше.

— А ти знаєш?

— Думаю, знаю.

Він підвівся з крісла й підійшов до вікна. За склом лежав звичайний атлантський день: люди поспішали вулицями, над дахами підіймався дим, а біля фонтану кілька слуг набирали воду.

— Людина може підняти камінь, якщо має достатньо сили, — почав Зір. — Може перенести воду у відрі, розпалити вогонь, посадити дерево й чекати, поки воно виросте. Для всього цього їй потрібні час, зусилля, інструменти або допомога інших людей. - Він повернувся до Сірин. — Маг може зробити те саме без них.

— Тобто магія — це просто спосіб робити те, що людина сама не може?

— Не зовсім. Магія не створює дива з нічого. Вона дозволяє безпосередньо впливати на те, що вже існує.

— Як саме?

— Якщо маг керує водою, він не створює нову воду. Він змушує її рухатися. Якщо керує вогнем — впливає на процес, завдяки якому вогонь горить і поширюється. Якщо змушує рослину рости швидше, він не вигадує для неї нове життя, а впливає на те, що вже відбувається всередині неї.

Сірин слухала мовчки.

— Отже, магія не порушує того, як влаштований світ?

Зір подивився на неї з явним задоволенням.

— Саме так. Принаймні звичайна магія.

— А ти кажеш «звичайна», бо буває незвичайна?

— Буває багато того, чого ми ще не розуміємо.

Він знову сів навпроти неї.

— Саме тому не варто називати магію просто чудом. Чудо — це слово для того, чого ми не можемо пояснити. А магія — це здатність зробити те, що звичайній людині недоступне, без того, щоб світ перестав бути самим собою.

Сірин трохи нахилила голову.

— Але якщо все так просто, чому магія буває різною?

— Ось тут ми й підходимо до головного. - Зір поклав долоню на стіл. — Не вся сила однакова. Вона може походити з різних джерел і впливати на світ по-різному. Ти, мабуть, чула про світлу й темну магію.

— Чула. Для нас світла магія була звичайною. А темна... — Сірин помовчала. — Темна була магією чорнокнижників.

— Для лісового народу це природно. Ви пов'язуєте свою силу з Міррою. Але люди знають переважно іншу сторону магії.

— Мари?

— Так. - Він говорив спокійно, майже як учитель, який пояснює учневі давно відому йому річ. — Саме тому серед людей темна магія зустрічається набагато частіше. Для більшості з них вона є тим, що взагалі можливо отримати. Світла магія для них — рідкість.

Сірин насупилася.

— А в чому різниця?

— У тому, на що саме ти впливаєш.

Зір на мить замовк, підбираючи слова.

— Світло, тепло, блискавка, перетворення, рух речовини... усе це можна змінювати. Маг, який має відповідну силу, може безпосередньо втручатися в такі процеси. Світла магія має справу з тим, що проявляється через світло і взаємодіє зі світом так, як ти звикла це бачити.

— А темна?

— З тим, що світло не показує.

Сірин не одразу зрозуміла.

— Не показує?

— Тяжіння, наприклад. Ти не бачиш його, але воно діє на кожен камінь, кожну краплю води й кожну людину. Є речі, які не взаємодіють зі світлом так, як звичайна матерія. Є сили, яких ми не бачимо, хоча вони впливають на світ. - Зір трохи всміхнувся. — Для чорнокнижника це не темрява в тому сенсі, в якому її уявляють прості люди. Темрява — це все те, що може існувати без світла.

Сірин замислилася.

— Тоді виходить, що світла і темна магія можуть робити приблизно одне й те саме?

— Іноді.

— Але різними способами?

— Саме так.

— Тоді чому їх вважають протилежностями?

Зір не відповів одразу.

— Бо вони походять від різних сил. І тому що ті, хто ними користується, дуже давно навчилися вважати одне одного ворогами.

Сірин опустила очі на свої руки.

— А моя сила?

Цього разу Зір дивився на неї особливо уважно.

— Твоя сила — це те, заради чого ми сьогодні й почали цю розмову.

— Я не знаю, яка вона.

— Знаєш.

— Я?

— Ти сама щойно це сказала. У лісовому поселенні ти бачила світлу магію. Ти знала, як вона виглядає. І коли твоя сила прокинулася, вона була схожа на неї?

— Не зовсім… Але я не розумію, чому вона з'явилася саме тоді.