Знайомство та...

Я підскочила, серце здавалось билося так як ніколи. Я побігла до мами, вона читала книгу.
-Мамусю, що це? Це вибухи? Ми помираємо?
-"Марусю, іди до мене сонечко", солодко сказала вона. Невже це кінець? Ні, я ще не готова помирати. Мама повела мене до вікна.
-"Дивися", сказала вона: "ось салюти, а ти перелякалася зайчику?",  я підбігла до неї і обняла, я дуже перелякалася. Мама - це моє сонечко у світлі темноти. Підтримає, заспокоїть, приголубить. Просто ідеальна матуся. Мені когось не вистачало, я повернула голову в сторону ліжка, немає тата... Я повернула голову до мами у її сірих очах відображався спокій, я зрозуміла, що все в порядку. Тим часом мама все зрозумівши відповіла на моє запитання: "все в порядку, він на роботі, але невдовзі повернеться, хочеш лягай до мене спати". Мама перебирала моє кучеряве волосся своїми пальцями. Я кивнула і лягла до мами. Мені було так тепло, так добре... Прокинулась я зі звуком скрипіння вхідних дверей.
- "Татусю", налетіла я на свого тата. Мого тата звати Ігор, а маму Люба. Ось така в мене сімейка. Я була рада бачити свого татка і що з ним все впорядку. 
- "Зайчик мій", тато обійняв мене. Він обіймав мене по особливому, так як ніхто, з силою, але і водночас з любов'ю. На це все дивилась моя мама і посміхалась.
- "Все йдемо снідати", сказала вона і пішла на кухню.
Після сніданку я просто лежала і дивилась в стелю і думала про завтрашній день, адже завтра мені в нову школу. Мої думки перебила мама.
- "Може сходиш погуляєш? Надворі просто казкова погода, може і познайомишся з кимось". Погода й дійсно не погана, іде сніжок, морозу немає. Але мені буде нудно гуляти без своїх друзів, надворі я почула галас дітей.
-  "Ти права", я пішла одягатись. Надворі було дуже багато дітей, на деякий час я навіть розгубилась, але до мене підійшла якась дівчинка.
-  "Привіт, я Аля. Будемо дружити?", говорила вона з привітною посмішкою.
-  "Привіт, я Маруська. Дружити звичайно не проти"
-  "Ти ще тут? Біжім в сніжки з нами грати"
Бігла і говорила вона на ходу, звичайно іншого вибору в мене не залишалось, як побігти грати з нею. Я так хвилювалась по поводу друзів, але виявилось все дуже просто.
Під час гри я замітила симпатичного хлопчика. Він ліпив сніжку, невдовзі наші погляди зустрілись. Я посміхнулась, але в цей момент мене щось збило з ніг і...