Мій невдалий день

Січень 1986 р.
-Марусь, Маруська дай я тебе обійму мій зайчику. Ти вже велика скільки тобі?
-"Десять", Сказала я переляканим голоском,  просто я не пам'ятаю цю тітоньку.
-"Галюнь іди на кухню, а то чай охолоне" сказала моя мама і ця тітонька вийшла з моєї кімнати.
Ага, значить тітонька Галюня. Ну, ну погана тітонька цукерок навіть не дала, я ж заради неї мусила в кімнаті тут все прибрати.
Нещодавно я переїхала в нове місто Прип'ять, адже з "тим містом не склалося" так відповідала мені моя мама, але я вже не дитина мені 10 років, а 26 квітня буде цілих 11! Я запідозрила не щирість і брехню зі сторони мами. Маруську не можна обдурити, у Маруськи хороша інтуіція. Мій тато працює на Чорнобильській АЕС не далеко від нас. Находячись у цьому місті, де в мене майже зовсім нікого немає, і я нікого не знаю, я відчуваю певну тривогу. Про Прип'ять всюди говорять в новинах, йому пророкують велике майбутнє. А мені... мені не пособі, тікати звідси треба! Гаразд, я себе просто накручую. Я присіла на диван взяла свою лялечку Лілю (красиве ім'я? Еге ж, я сама придумала, насправді в фільмі почула, але то таке). Я вирішила вмикнути телевізор і подивитись кіно (я ж тепер доросла). На екрані вимальовувались якісь сірі полоски.
- "Не поняла", сказала я. В мене такого не було ніколи, я швиденько вимкнула телевізор, ніби нічого і не було, а то ще отримаю я за зламаний телевізор. В кімнату постукали, я відсахнулась від телевізора. В мені бурлило хвилювання, затрусились руки. Хм... я хочу стати акторкою, ну що ж прийшов час випробувати свою акторську майстерність. Двері відчинилися... це була тітка Галя
- "А я тобі принесла цукерочки". Вона дістає з-за спини пакетик з моїми найнеулюбленішими цукерками. Фуууу. Так ну я ж актриса? Чи ні?
- "Дякую тьотю Галь, але зарез вже ніч. А наніч я не їм цукерок.
- "Ох ти моя ж розумничка". Раділа тітка Галя. Біля дверей я побачила свою маму вона знала, що я просто терпіти не можу цих цукерок. Вона мені підмигнула, а це значить, що в мене вийшло збрехати і я все ж акторка. Я усміхнулась, взяла пакуночок цих цукерок.
- "Завтра обов'язково скуштую з чаєм", я дивилась їй прямо в її карі очі і зрозуміла, що це все ж мабуть хороша тітонька, чи може я помиляюсь? Вони вийшли і пішли далі чаювати. Я поклала цей пакуночок на стіл і вже уявила як я викидаю їх у смітник. Переодягнувшись я плюхнулась на своє ліжечко.
- "Да що ж за день жахливий такий!". Невдовзі я заснула, але через пару годин я почула якісь вибухи.
- Невже...

Я пишу перший раз, чекаю вашу підтримку. Сподобалось, не сподобалось? Знаю багато помилок можливо в написанні. Мені цікава ваша думка, продовжувати писати чи ні?