На жаль, у снах давно його не бачив,
Та розумію – він би цього не пробачив,
Не пробачив, що так зруйнували,
Бо будував і здоров'я поклав немало,
Батько в країну так свято вірив,
І віру ту немає чим зараз мірять.
Йому боліло те... і його ламало,
Тому і у могилу так рано поклали.
Сьогодні лють і скажена прірва,
Це кожен з нас відчуває шкірою,
Та ненависть, що всюди гуляє,
Нас всіх єднає і визволяє.
Ворог не має жалю і моралі,
Не розуміє, що ми – із сталі,
Не розуміє – землю цю не забрати,
Тому що маємо на ній міста будувати.
26.05.2022