А пам'ятаєш, Харків вже бомбили,
Раптово ми зустрілися з тобою,
Була ця зустріч в світі, що любили,
Де кожен з нас шукав своїх героїв.
Велика бомбова скрізь утворилась вирва,
Пройшлась по кожному і сенс життя змінила,
Людський потік по всіх країнах світу
Зворотнього не матиме вітрила.
Так. Ноги йдуть вперед, а подумки – додому,
І кожен важкий крок нагадує про жахи,
Як сам не пережив – тобі це невідомо,
Руїни, полум'я і біль в місцях без дахів.
І люди, люди, діти, діти, діти,
Об’єднаний народ від горя став добрішим,
Ось тільки сльози, де ці сльози, діти,
А світ у боротьбі стає весь час міцнішим.
11.03.2022