Розділ 7

Рецепт:

• 60 мл еспресо

• 30 мл збитих вершків

• 1 чайна ложка цукру (за бажанням)

• Тертий шоколад або какао для прикраси

Як приготувати:

Заваріть еспресо, додайте цукор (за бажанням). Обережно викладіть зверху збиті вершки, не перемішуючи, щоб вони залишилися окремим шаром. Посипте тертим шоколадом або какао. Подавайте у високій склянці або порцеляновій чашці.

_________________________________________________________
 

Дощ відступив, залишивши після себе чисте, свіже повітря. На вулиці поволі тануло вранішнє сонце, відбиваючись у калюжах, а кафе знову наповнилося знайомими голосами та ароматами.

Ліна саме витирала стільницю, коли двері відчинилися, і вона почула знайомий дзвіночок.

— Сьогодні без дощу, — зауважив Станіслав, скидаючи пальто й проводячи рукою по вологому волоссю.

— Ідеальний ранок для чогось особливого, — відповіла Ліна, кидаючи на нього швидкий погляд.

— Що у вас сьогодні?

— Кава по-віденськи. Насичена, трохи солодка, з легкою ноткою класики.

Стас сів за свій звичний столик, поки вона готувала напій.

— Ви ж знаєте, що я не люблю занадто солодке?

— Знаю. Але деякі речі варто спробувати хоча б раз, — сказала Ліна, обережно викладаючи збиті вершки на поверхню кави.

Він прийняв чашку, задумливо провів пальцем по її теплому обідку.

— Ви так говорите, ніби це стосується не тільки кави.

Ліна лише злегка усміхнулася й зайнялася прибиранням, залишаючи йому час насолодитися напоєм.

— Ви щось писали вчора? — запитала вона через хвилину.

Стас підняв погляд.

— Писав.

— І?..

Він зробив ковток кави, ніби зважуючи, чи варто продовжувати.

— І вперше за довгий час відчув, що пишу не просто для себе.

Ліна зупинилася, відчувши, як всередині щось ледь помітно стислося.

— Для кого тоді?

Стас задумався.

— Можливо, для тієї, хто щоранку готує мені каву.

Ліна зустріла його погляд.

— А можливо, для того, хто щоранку її п’є.

Він ледь усміхнувся.

— Можливо.

Вони замовкли. У цій тиші не було незручності – лише щось, що не потребувало слів.

Стас узяв ложку й акуратно перемішав каву, дозволяючи вершкам змішатися з темною рідиною.

— Ви мали рацію.

— Про що саме?

— Іноді трохи солодкого – це саме те, що потрібно.

Ліна оперлася на стійку, дивлячись на нього з легкою посмішкою.

— Я завжди права, коли йдеться про каву.

Стас кивнув, допиваючи останній ковток.

— І, здається, не тільки про каву.

Вона не відповіла, але цього разу їй навіть не потрібно було.