Розділ 6

Рецепт:

• 60 мл еспресо (подвійний рістретто)

• 120 мл молока

• Молочна піна (тонкий шар, не більше 5 мм)

Як приготувати:

Заваріть подвійний рістретто – це основа справжнього флет вайту. Збовтайте молоко, поки воно не стане шовковистим, без великих пухирців. Акуратно влийте молоко в каву, створюючи ніжний, рівномірний шар піни.

_________________________________________________________

День був незвично тихим. Дощ почався ще вночі й усе ще дрібно стукав по дахах і вікнах, залишаючи на склі прозорі краплі. У повітрі відчувався запах мокрого асфальту, свіжості й легкого весняного холоду.

Ліна стояла за барною стійкою, обхопивши пальцями теплу чашку чаю. Відвідувачів було мало – лише кілька людей, які ховалися тут від дощу, гріючись кавою та читаючи книги.

Дзвін дзвіночка знову пролунав у напівпорожньому приміщенні.

Вона одразу знала, хто це.

Станіслав увійшов, струсивши з волосся дрібні краплі дощу. На ньому було темно-синє пальто, трохи змочене водою, а в руках – все та ж книга.

— Дощова кава сьогодні є в меню? — запитав він, скидаючи капюшон.

Ліна задумливо всміхнулася.

— Флет Вайт. Ідеальний баланс смаку.

— Ви знову вгадали.

Вона почала готувати напій, а він зручно влаштувався за звичним столиком біля вікна. Виглядав зосередженим, задумливим, спостерігав, як краплі дощу повільно стікають по склу.

— Ви любите дощ? — спитала Ліна, подаючи йому чашку.

Він обережно взяв її, вдихнув аромат кави й теплого молока.

— Люблю слухати, але не люблю потрапляти під нього.

— А я навпаки, — зізналася Ліна. — Мені подобається гуляти під дощем. У такі моменти здається, що світ стає іншим. Спокійнішим.

Стас усміхнувся, роблячи перший ковток.

— Тоді вам би сподобався один епізод із мого роману.

Ліна зацікавлено нахилилася ближче.

— То ви вже можете розповісти про нього?

Він на мить замислився, ніби зважуючи свої слова.

— Головний герой — письменник, який одного дня знаходить кафе, де подають ідеальну каву. І де кожна чашка збігається з його настроєм.

Ліна завмерла, відчувши, як її серце на секунду пропустило удар.

— І що далі?

— Він починає ходити туди щодня. Говорити з баристою. Вона стає його натхненням. Але він не впевнений, що це більше, ніж просто історія в його голові.

Ліна не зводила з нього очей.

— І як це закінчиться?

Стас на мить відвів погляд, стежачи, як дощ продовжує барабанити по склу.

— Ще не знаю, — тихо сказав він. — Але, мабуть, фінал буде залежати не лише від нього.

Ліна вдихнула глибше, відчувши, як повітря в кафе стало теплішим.

— Тоді, можливо, варто перестати думати про фінал і просто… насолоджуватися історією?

Він повернув до неї погляд. Його очі були серйозними, але теплими.

— Ви знову праві, Ліно.

І вона вперше подумала, що, можливо, ця історія – не лише його роман.

А й її також.