Вибір

  Мене звати Ірена Ріш. Мені 16 років і сьогодні мені дадуть підопічного. Я янгол, як і уся моя родина. З самого народження мене вчили піклуватися про людей, говорити тільки гарні слова, поводитися чемно. Одним словом, бути справжнім янголом. Але сьогодні особливий день. Я отримаю справжнього підопічного і буду про нього піклуватися. Це неймовірно! Головне, щоб мені дістався більш-менш нормальний демон.

 Зараз я знаходжуся на площі Людства. Саме тут нам видають підопічних. 

 Стільки янголів та демонів! Такої кількості я ще не бачила. Я б, напевно, загубилася, якби не мої батьки, що прийшли мене підтримати.

 Мама легенько обійняла мене за плечі і сказала:

 - Не хвилюйся. Все буде добре.

 - Ось побачиш, тобі попадеться хороший підопічний. Чи підопічна. - Посміхнувся тато.

 Я зітхнула. Цікаво, батькам так само важко було, чи вони були більш готові, ніж я?

 Поринувши у думки, я забула про все. Із забуття мене витяг мамин голос.

 - Іреночко, тебе кличуть. 

 Я повернула голову до великої будівлі. Саме усередині неї обирали підопічних. 

 Зайшовши всередину, до мене одразу підійшли янгол і демон. Вони критично оглянули мене і жестом запросили йти за ними.

 Ішовши, я розглядала будівлю. Вона називалася "Центр отримання і обміну підопічних". Так так, і обміну. Якщо тебе щось не влаштує у твоєму підопічному, ти можеш його обміняти на іншого.

 Мене завели у велику простору залу. Усередині зали стояла куля. Біля неї були ангел і демон. Вони жестом покликали до себе. Коли я я підійшла ангел сказав:

 - Сьогодні ти, Ірено Ріш, отримаєш свого підопічного та підеш у доросле ангельське життя. Ти готова?

 - Так.

 - Тоді поклади руку на кулю.

 Я поклала. Усередині кулі щось закрутилося, завертілося, і через пару секунд у кулі з'явилося обличчя молодої дівчини років 14.

 Ангел промовив:

 - Це твоя підопічна. Її звати Хелена Байерс. Ій 15 років. Усю іншу інформацію про неї ти дізнаєшся з листа, якого тобі надішлють додому.

 - А хто буде демоном Хелени?

 - Дізнаєшся завтра. А тепер ідь додому і чекай листа.

 Ввечері у дім хтось постукав. Це був поштар, який приніс листа. Я схопила лист і понеслася у свою кімнату.

 - Може разом прочитаємо?! - Крикнула мама.

 - Потім, спочатку я хочу сама! - Крикнула я у відповідь уже зі своєї кімнати.

 Через хвилину я вже відкрила лист і почала читати:

 "Шановна Ірено Ріш! Сьогодні Ви отримали підопічну Хелену Байерс. Їй 15 років. Вона живе одна з батьками. У цьому році переходить у нову школу. У Хелени натягнуті стосунки з батьками і немає друзів. Вона любить слухати музику і малювати.

 Завтра починається Ваш перший робочий день. Вашим партнером-демоном буде Рік Хетчер. Приходьте на площу Людства о дев'ятій. Там Вам розкажуть усе інше, що Ви маєте знати. До зустрічі."

 - Рік Хетчер? Цікаво, хто це?

 Я зібралася спускатися вниз до батьків, коли мій телефон задзвонив. Дзвонила моя подруга, Рейчел.

 - Привіт, подруго! Ти отримала листа!

 - Так. Ти теж?

 - Ага! А хто твій партнер?

 - Такий собі Рік Хетчер. А в тебе хто?

 - А в мене Тайсон Грек. Цікаво було б його побачити.

 - Завтра побачимо.

 - Добре, Ірено рада була тебе чути, але мені пора бігти. Мама кличе. 

 - Добре, бувай.

 І правда, цікаво, хто такий Рік Хетчер? Нічого, завтра дізнаюся. 

 З такими думками  я поринула у царство Морфея.