Чорний відділ
Епілог
ЕПІЛОГ
Кілька тижнів потому Вашингтон купався у сонці. Повітря було чисте, і навіть вулиці, які ще недавно здавались холодними, тепер дихали спокоєм.
У невеликому кафе на розі сиділи двоє.
— Вперше за довгий час тут тихо, — сказала вона, вдивляючись у натовп за вікном.
— І сонячно... — відповів Грейсон, торкаючись браслета на зап’ясті.
Вони ще нічого не замовили. Просто сиділи й слухали, як за склом хтось сміється, хтось поспішає, а хтось живе далі.
Клара теж торкнулася браслета.
— Часом мені здається, що він ще десь тут.
Грейсон кивнув.
— Якщо б він був з нами в кафе, то вже б запитав: “Не бажаєте кави?”
Клара посміхнулася.
— І ми б, як минулого разу, погодилися.
***
Біля входу в кафе зупинився чоловік у темному пальті. Руде волосся, зелені очі. Він на мить затримав погляд на склі, де у відображенні світилися знайомі обличчя. Посмішка торкнулася його вуст.
Дзвіночок пролунав тихо, коли він відчинив двері.
— Невже ви думали, що я не повернуся? — озвався Леон, роблячи крок уперед.
Десь між світлом і тишею, вже після того, як усе скінчилося, тихий голос прошепотів:
— Диявол пробачив мене.
#723 в Детектив/Трилер
#277 в Трилер
#2089 в Фентезі
#544 в Міське фентезі
Відредаговано: 07.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
