Зів'ялі квіти

Прекрасний сонячний день збігся зі святом Кирила та Мефодія. У центрі Софії безліч дівчат-випускниць у красивих сукнях влаштовують фотосесії, хтось несе квіти до пам’ятника винахідникам кирилиці. На центральній пішохідній вулиці Вітошці — нескінченний потік людей, кафешки й ресторани забиті вщент, важко знайти вільну лавочку. І ось мені вдалося відшукати затишне містечко в тіні дерев.

Поки мої ноги потихеньку почали відходити від намотаних кілометрів, переді мною з’явилася бабуся років 70–80 із великою сумкою, з якої вона витягла пластмасову вазу з квітами. Бабуся й сама була схожа на квітку: її сиве біле волосся нагадувало кульбабу, яка вже побіліла й готова розлетітися в різні боки.

Озирнувшись навколо, вона вирішила позичити стільчик у вуличній кафешці. Усівшись на краю пішохідної вулиці, бабуся заходилася поратися біля квітів. Це був букет, до якого входили хризантеми, троянди та ще якісь зелені рослини. Але найбільше вражало те, що він був уже напівзів’ялим. Хризантеми низько схилили свої великі голівки, їхні пелюстки почали потихеньку скручуватися, та й троянди виглядали не краще. Бабуся вирішила провести ревізію: найнепривабливіші квітки вона викинула в сміттєвий бак, що стояв поруч.

На протилежному боці продавав квіти чоловік років сорока. У нього були чудові червоні троянди. Побачивши бабусин зів’ялий букет, він ні краплі не зніяковів — радше сприйняв це як додаткову рекламу для свого товару. Підійшовши до неї, він привітався і з усмішкою сказав, що вона без проблем може скласти йому конкуренцію.

Мені було цікаво, хто ж купить ці квіти. Якщо чесно, я б їх і безкоштовно не взяв у такому стані. Швидше за все, бабуся підібрала їх десь біля квіткового магазину, який викинув їх через протермінований товарний вигляд.

Минуло приблизно пів години. Бабуся неспокійно совалася на стільці й не розуміла, чому ж торгівля не йде — мабуть, для неї квіти виглядали цілком пристойно. І ось пара середніх років, що проходила повз (найімовірніше, іноземні туристи), подивилася на квіти, потім на бабусю й вирішила їй допомогти. Вони простягнули монетку, але від букета відмовилися. Можливо, у цьому й полягав бізнес-план старенької.

Ще через десять хвилин повз проходила молодь із невеликим собачкою, якому букет теж припав до душі, але з іншої причини. Песик, підійшовши до вази, вирішив зробити свою мокру справу і додав трохи «аромату» в цю композицію.

Мені час було йти. Думаю, наступного дня бабуся принесе той самий букет, от тільки кілька квіток точно не доживуть до завтра, і композиція стане ще меншою.