Ти одружений?

Джон та його дружина Джессіка майже рік працювали в невеликому китайському містечку в провінції Юньнань. Цю пару можна було назвати героями: адже для американців жити в місті, де немає ні «Макдональдза», ні «Старбакса», — це вже неабиякий подвиг. Вони працювали вчителями англійської, хоча для Джона це не було роботою мрії. Раніше він був інженером-конструктором і, власне, продовжував трохи підробляти, виготовляючи деталі для мотоциклів.

Обидва вони були дуже високого зросту: Джон — майже два метри, міцної статури, а дружина — трохи нижча і досить струнка. Якби ви зустрілися з Джоном вночі у провулку, то, можливо, одразу б подумали про те, як швидко вміють бігати ваші ноги. Окрім високого зросту та великої маси, у нього була голена наголо голова. Та якби він із вами в цей момент привітався, усі страхи б миттю зникли. У нього був дуже ніжний і тихий голос; здавалося, що просто переплутали тіла, і скромній тихій людині дісталася ця «глиба».

Китайська мова в обох прогресувала повільно. Джессіка говорила трохи краще за чоловіка — мабуть, у жінок мовна ділянка мозку розвинена краще (зазвичай на філологічні факультети йдуть навчатися переважно жінки).

У понеділок Джон вирушив до лікарні, щоб пройти медогляд для продовження робочої візи. Медичний огляд зазвичай триває годину, а то й швидше. Потрібно бігати по кабінетах від одного фахівця до іншого, здати аналізи та пройти всіх лікарів: від окуліста до обстеження внутрішніх органів за допомогою УЗД.

Джон майже обійшов усіх лікарів, залишилося тільки УЗД. Соромлячись своєї китайської, він намагався зайвий раз не відкривати рота. Лікар був дуже добрий до нього: жестами та словами намагався все чітко пояснити іноземцю. Він навіть допоміг йому зняти сорочку, поклав на кушетку, намазав спеціальним гелем і приладом перевірив усі внутрішні органи.

— Усе в нормі, — сказав лікар.

Джон сів на кушетці. Лікар взяв вату і повільними, майже ніжними рухами почав прибирати гель із тіла пацієнта. Лівою рукою він витирав груди Джона, а правою щось писав у своїх документах, при цьому дуже мило усміхаючись. Процес був повільним, а Джону не терпілося вже повернутися додому. Але лікар продовжував писати, а лівою рукою — прибирати зайвий гель із його грудей.

Це було справжнім випробуванням. Джон не витримав і вирішив запитати китайською, чи закінчив уже лікар процедури. Тихим і ніжним голосом він промовив:

— Ні цзехуньле ма? (**你结婚了吗?**)

Лікар блискавично прибрав руку і відскочив від пацієнта. Його обличчя спотворилося від жаху, і він почав кричати англійською:

— No! No!

При цьому він так вимахував руками, ніби відбивався від чуми.

Спантеличений Джон швидко одягнувся і, повернувшись додому, вирішив проконсультуватися зі своєю дружиною.

— Люба, сьогодні в лікарні, коли я запитав лікаря, чи закінчив він, той дивно відреагував...

— А як ти сказав це по-китайськи, любий?

— Я запитав: «Ні цзехуньле ма?».

— О ні, любий! Треба було сказати «Ні цзешуле ма?» (**你结束了吗?**). А ти запитав його: **«Ти одружений**».