Пекельний автобус

Незважаючи на те що було лише п'яте травня, на вулиці вже стояла літня спека: вдень пікова температура сягнула 27 градусів. Мій автобус із Белграда до Софії відправлявся о 14:30. Заздалегідь прибувши на автостанцію, я на свій подив дізнався, що, окрім наявного в мене квитка, потрібно доплатити в касі за вхід на перон. Людській хитрості немає меж — довелося заплатити.

Опинившись на території, довелося добряче побігати, щоб знайти місце відправлення: вся інформація була на маленькому табло, яке висіло дуже високо, а яскраве сонячне світло сліпило очі та відсвічувало. Окрім мене, на автобус чекав молодий хлопець з Індії, який теж поскаржився, що намучився в пошуках потрібної платформи.

Коли автобус приїхав, водій перевірив квитки й дозволив нам зайти, але ми там довго не затрималися. Після розпеченого салону спека на вулиці здалася освіжаючою. Всередині було як у сауні; в голові навіть майнула думка: чи не візьмуть із нас додаткову плату за таку «послугу»? Я тішив себе надією, що автобус просто довго стояв на сонці, і як тільки водій увімкне кондиціонер, усе швидко охолоне.

До моменту відправлення підійшли решта пасажирів. Їх було зовсім небагато — ми не заповнили й чверті салону. Сідати дозволили на будь-які місця, тому всі розбрелися хто куди: хлопець з Індії пішов на останні сидіння, а я сів посередині, зайнявши одразу два крісла.

Автобус залишався обпалююче гарячим. Ми вирушили в дорогу, очікуючи на довгоочікувану прохолоду. Проте через двадцять хвилин після виїзду з міста наша «парильня» так і не почала охолоджуватися. Я поглянув на хлопця в навушниках, що сидів неподалік: він був пунцовим, а по його обличчю та шиї текли струмки поту. Попереду нього сиділа жінка років шістдесяти, вона теж сильно почервоніла. Індійця мені не було видно, але він явно не змінився в обличчі — у нього була дуже темна шкіра.

Пасажири почали активно крутити пластикові дефлектори над собою, але повітря звідти дуло не холодне, а майже таке саме, як у салоні. Минуло ще хвилин п'ятнадцять, дихати ставало дедалі важче, але ніхто не наважувався підійти до водія — можливо, через те, що він був сербом, а болгарська мова все-таки відрізняється.

Першим не витримав хлопець з Індії. Він підійшов і англійською попросив увімкнути кондиціонер. Водій відрізав:

— Усе ввімкнено! Чекайте, системі потрібен час.

За десять хвилин літня болгарка теж підійшла до нього з невдоволенням. Водій почав нервувати:

— Я ж сказав вам — чекайте! Скоро все охолоне!

Я дуже хвилювався за ту жінку: серце могло просто не витримати такого навантаження. У мене не було термометра, але, гадаю, в салоні було точно більше сорока градусів. Індієць запропонував дівчатам, що сиділи поруч, відкрити вікно, але ті заперечили, що вікна тут не відкриваються. Тоді він запропонував висмикнути аварійний шнур і витиснути скло — мабуть, згадав Індію, де автобуси часто їздять без вікон у сорокаградусну спеку.

Пасажири дедалі лютіше крутили дефлектори, і гул невдоволення зростав. Водій, не витримавши, зупинив автобус і пройшов салоном, підносячи руку до кожного отвору й перевіряючи, чи вони відкриті. Кондиціонер явно був зламаний. Переконавшись у цьому, водій спробував відкрити верхній люк, але той був захований під декоративною обшивкою. Він ударив кулаком по стелі, що викликало лише хмару пилу, після чого повернувся за кермо і поїхав далі.

Багато хто вже напівлежав на кріслах від слабкості. Я згадував літо в Шанхаї, коли висока вологість і температура перетворювали місто на лазню, і думав: якщо витримав Шанхай, то і цю поїздку здолаю.

Кажуть, чудес не буває, але не знаю, як інакше це пояснити: люк раптово відкрився сам. Декоративна обшивка від'єдналася і затріпотіла на вітрі, як крило птаха. На нас ринув потік свіжого, життєдайного повітря. Було відчуття, ніби нас спочатку загнали в газову камеру, а потім передумали й пустили кисень.

Пасажири почали оживати. Коли ми доїхали до першої зупинки й попрямували до кафе, я зустрів того хлопця в навушниках.

— Знаєш, — сказав я йому, — таке відчуття, ніби в пеклі побував.

— Ну так, — відповів він, витираючи піт, — принаймні, в його філії.