10. Гелловін оживає

       Першою ішла Матильда, бо вона, як ніхто добре знала будинок, за нею тихенько крались Мохіто і Маркіза, а в кінці плентався баранчик – йому було просто цікаво чим це все закінчиться. Де саме могли поставити клітку ніхто не мав уяви, тому вирішили для початку обстежити будинок, а потім уже думати, як визволити бранця.

Раптом лабрадориха, а за нею і вся компанія завмерли, бо поряд прочинились двері з який вийшов господар дому. Йому закортіло попити на кухні водички. Чоловік увімкнув світло у їдальні і друзі почули якесь шарудіння, а за ним пролунали слова: «Гоша хороший. Гоша хороший».

«Замовкни, дурна пташко!» - прогарчав роздратований власник будинку.

Звірі завмерли, щоб їх не викрили. Чоловік зробив свої справи, вимкнув світло і повернувся у спальню. Коли в домі все стихло, Мохіто вистрибнув на стіл, де у клітці сумував птах:

- Агов, Гошо, ти тут як?

- О, Мохіто, яке щастя, друже, допоможи мені вибратись, - заблагав бранець.

- Добре-добре, але як відчинити ці дверцята? – ходив навколо сірий.

          До нього вирішила приєднатись кицька, але не розрахувала стрибок і врізалась прямо в клітку, яка посунулась і впала на підлогу кухні з страшенним брязкотом. Папуга пережив невеликий струс, але дверцята відчинились і він вирвався на свободу.

          Розбуджені голосними звуками перелякані господарі дому і їх гості повискакували зі своїх кімнат. Вони не могли втямити, що відбувається, а Гоша, відчувши свободу почав викрикувати фрази, які вивчив з дітьми: «Полундра! Полундра! Всі на абордаж!». А те, що люди побачили потім, взагалі не влазило ні у які ворота. В темряві коридору прямо на них мчало щось страшне. Воно чавкало, стукотіло, шипіло, сичало і до того ж у повітрі світились якісь вогники.

Нажахані люди почали тікати хто куди у пошуках порятунку від цього нашестя потойбічних сил.

           Уже на вулиці «чудовисько» розпалось і чкурнуло у різні боки. Коти зупинились віддихатись лише за межами району.

- Ух, оце так повеселились, - шкодно виблискував зеленими очима Мохіто, - ну що, Маркізо, скажеш?

- Таки так, - відповіла його подруга, - бідолашний Бяхандре, я коли зістрибнула на нього і трохи вп’ялась кігтями він так чкурнув, що здавалось, ніби по будинку отара овець бігла.

- Ха-ха, а Матильда молодець, одразу зрозуміла, що до чого і після мого приземлення на неї одразу побігла до виходу я ледь втримався, а до речі де Гоша?

- Напевно полетів до Андрійка, уявляю, як малий зрадіє побачити друга. – відповіла Маркіза.