4. Все, як у казці – чим далі, тим цікавіше

         Кіт нашорошив вушка, бо його теж цікавлять усілякі веселощі:

- Може поділишся своїми планами? Що такого цікавого може статись у цей день? – Запитав Мохіто таким тоном, ніби йому зовсім не цікаво.

- Не у день, а у ніч. Ти ніби ніколи не чув, що саме тоді можна поспілкуватися з близькими, які пішла від нас у інші світи? – Здивувалась кицька.

- Маррркізочко, це тебе виховував старий ворррон, який напевно забив тобі голову усілякими казочками, а я простий кіт, якого виростила вулиця, - ображено зиркнув котяра очима кольору м’яти.

- І зовсім це не касссзочки, ти ніколи не хочеш мені вірити! – Розсерджено прошипіла Маркіза і зістрибнувши з лавки пішла геть з двору.

«Можна подумати, які ми вразливі» - не хотів признавати свою провину Мохіто. Але все таки він розумів, що дарма так себе повів з подругою. Тому вирішив навідатися до автобази, де живе Маркіза, щоб потеревенити з старим вужем Семеном, який точно щось має знати про цю ніч, а заодно якось помиритись з Маркізою.

       Уже звичним маршрутом сірий велетень попрямував на автобусну зупинку,  аби швидше дістатись місця призначення. Водій уже не зважав на кота – звик. Дорога проминула швидко, Мохіто вистрибнув з транспорту на необхідній йому зупинці, але цього разу не пішов через ворота, почав нишпорити у чагарниках, що розрослись навколо. Він хотів знайти вужа, який, напевно, має виповзти зі своєї схованки на нічне полювання.

Трохи покрутившись довкола котяра піймав облизня і уже вирішив піти просто до кицьки вибачатись, але раптом щось зашаруділо зовсім близько і …

- Ага, Мохіто, попався! Що ти тут винюхуєш? – Проторохкотіла тваринка.

- Боніфасссцій, ти нестеррррпний тхіррр! – Розізлився кіт, - хіба можна так лякати старого друга. – уже спокійніше продовжив той, побачивши свого приятеля по минулим пригодам.

- Кх-кх-кх, що злякався? Я ж просто пожартував. Чого не заходиш до нас? – запитав пухнастик.

- Та я трохи пізніше, мені дуже треба побалакати з Семеном, може знаєш де той переховується? – зніяковів Мохіто.

- Може і знаю, а ще знаю, що Маркіза повернулась від тебе ніби її скажена лисиця вкусила! Може поясниш мені причину? Вона тут такого страху на нас нагнала! – розгнівано шипіло звіря.

- Спокійно, заспокойся, друже, ну трохи не порозумілися, я визнаю – винен, потім перепрошу у неї, коли дещо запитаю у старого, - спробував викрутитись з неприємної ситуації кіт, - а до речі де вона?

- Пішла полювати, сьогодні мишам буде непереливки.

- Чудово, тоді я пізніше до неї приєднаюся, щоб загладити свою провину, а зараз давай підемо до Семена, - пожвавішав Мохіто.

- Ну що з тобою робити – пішли.

    Товариші поспішили шукати вужа. Через кілька хвилин Боніфацій привів друга до старої акації, коріння якої перепліталось й утворювало невелику схованку. Тхір проліз крізь щілину,  через деякий час повернувся до кота.

- Зараз, треба трохи зачекати, ти ж знаєш який він упертий. Розумієш, старий уже збирається у сплячку впадати, та й до того він уже майже не полював – ми з Маркізою приносимо йому мишей, – пояснив Боніфацій, - я пообіцяв, що ти на ранок упіймаєш частування.

- Та я уже зрозумів. Якщо треба то зловлю  – мені ж не шкода.

- Шшшшо у вас тут трапилосссся? – З’явився з прогалини вуж.

- Добрий вечір, шановний Семене, я б хотів у вас дещо запитати, - якомога шанобливіше розпочав Мохіто, - чи знаєте щось про Велесову ніч?

- Велесссову ніччч? Аякже, хто ж про це не відає, - задумався старий.

- Я, наприклад, - вставив своїх «п’ять копійок» тхір.

- Боніффффацію, не ссссором мене, як можна бути таким неуком, - з докором просичав вуж. - Ех, молодь, зовсім нічим не цікавитесь? Тож слухайте уважно.

І Семен розповів приятелям, що Велес стоїть на варті двох світів. Він стереже світ живих від тих, хто уже пішов за межу назавжди. Та лише в цю ніч межа стає настільки тонкою, що будь-хто може її перетнути. Тому Велес збирає усі свої сили, щоб не допустити нічого злого, але дати можливість навідатись мешканцям потойбічного світу, яких тут хтось чекає. Для людей усе трохи складніше, бо вони не уміють бачити те, що доступно тваринам. Тому вони мають виконувати різні обряди і ритуали, але він про те мало, що знає. Проте одне він знає точно: якщо побачиш чорного пса – стережись, бо скоро з’явиться лютий ворог, але якщо тобі трапиться зустріти білого собаку, то поряд буде новий вірний товариш.

        Звірята слухали, затамувавши подих.