Чорний олівець

День дійшов свого кінця,

Втомлений Тарас 

До наплічника вже склав все, 

Та згадав в цей час, 

Що не виконав роботу 

Він із малювання, 

Не записане в щоденник, 

Ще одне завдання. 

«Малювати чи вже спати?» - 

Вибір  в хлопчака. 

«Краще всі зроблю завдання, 

Праця не важка». 

Сплять батьки – 

Тарас малює, 

Лінії виводить, 

Поряд котик невгамовний 

По альбому ходить. 

Вранці в школу йшов спокійний, 

Тверді були кроки. 

Впевнений, що вдалий день – 

Зроблені уроки. 

І на часі малювання

Дружно цілий клас 

Вчительці здавав завдання 

З ними і Тарас. 

Та побачивши малюнок 

Хлопчика вона, 

Круглими очима лупать 

Стала, як сова.

 - Зачекайте! 

З тим чкурнула 

Хутко до дверей, 

Залишивши в здивуванні 

Цілий клас дітей. 

Відшукала класовода, 

Проявля турботу, 

Їй підносить до очей 

Тарасову роботу. 

Що вони там видивлялись? 

Що у ній знайшли? 

Та обоє чітким кроком 

До психолога пішли. 

А психолог, про малюнок, 

Свій аналіз склав 

І від висновку його 

Вчитель в ступор впав. 

А коли прийшов до тями 

Час не витрачав, 

Всю цю групу однодумців 

В завуча зібрав. 

Завуч довго не вагався, 

Рішення прийняв, 

До поліції звернутись 

Всім їм наказав. 

І на швидкості високій 

Мчить автомобіль. 

Хтось чекає порятунку? 

Відчуває біль? 

Виклик в школу – це серйозно. 

Жарти в стороні. 

В районо уже відомо, 

Знають вже всі ЗМІ. 

Поспішають вже до школи 

Хлопчика батьки. 

Збіглись хмарами важкими 

В головах думки. 

І Тараса викликають, 

Коридором йде.

В голові сидить питання – 

«Що накоїв, де?» 

До директора заходить, 

Прямо в кабінет 

В ньому весь уже зібрався 

Судний комітет. 

Дивиться на стіл широкий 

В центрі папірець, 

То його лежить малюнок – 

Старанню вінець. 

Раптом мовить поліцейський: 

- Розкажи, Тарас, 

Чи у вас в сім’ї все добре? 

Ти не бійся нас. 

А Тарас здивований 

Глянув на батьків. 

Був він так шокований, 

Що отеретів. 

Батькові не терпиться – 

Просить прояснить 

Із якої це причини 

Він ось тут стоїть. 

А йому показують 

Тарасика пейзаж.

 - Чорним, бачите, малює 

Ось, синочок ваш. 

- А малюнок непоганий, 

Сонечко, трава, 

Молоді дерева, квіти, 

Пташечка мала. 

Видко, що талант в дитини. 

Майстер, молодець! 

А чому ж не можна брати 

Чорний олівець?

 - Трапиться з дитиною, 

Лихо, побиття, 

І малює чорним все 

Бідне те дитя.

 - Що за нісенітниці? 

Дружня в нас сім’я! 

І ми любимо Тараса, 

Чоловік і я.- 

Мати це говорить їм, 

Щоки аж горять. 

- Де написано, що чорним 

Не можна малювать. 

А поліція торочить: 

- Справи ці нагальні 

Тут потрібно підключати 

Служби соціальні. 

Бо, можливо, у сім’ї цій 

Побиття й погрози 

І від цього у дитини 

Стреси та неврози. 

І тому малюнок чорний, 

Бо його душа, 

Через колір цей страшений 

Біль свій викида. 

А Тарас не розуміє 

З чого зібрання 

І чому на килимі 

Вся його рідня: 

- Чи малюнок мій не гарний, 

Я не молодець? 

- А чому до рук ти взяв

Чорний олівець? 

- Поки я в шухлядах рився 

Та альбом шукав, 

Олівці, бешкетний котик, 

Під диван загнав. 

Я й не зміг дістати їх 

Змучений вкінець, 

Бачу! На підлозі є – 

Чорний олівець. 

Вирішив усе зробити 

Кольором одним 

Я не знав, що все так вийде 

Із малюнком цим. 

Загуділи всі, як бджоли, 

Хтось своє тримав. 

Іншому дійшло, що певно 

Дрова наламав, 

Але поки рано ще 

Справу закривати. 

Ухвалило зібрання 

Рішення прийняти: 

Наглядати за сім’єю 

З ранку і до ночі 

У всі дні, у вихідні, 

Також у робочі. 

Та минуло небагато 

Часу з того дня 

Багатьом вже стало ясно, 

Тиха їх сім'я. 

Палицю перегинали, 

Хай їй буде грець, 

А насправді перегнули 

Чорний олівець! 

Запитали у Тараса, 

Як його життя, 

Чи малює, чи байдужа 

Йому творчість та? 

- Не беру вже чорну фарбу, 

Чорний олівець, 

Щоб малюнок був щасливий, 

Як казки кінець. 

Щоб в моїй сім’ї й надалі, 

Спокій був та мир, 

Бо Тарас моє ім'я 

А не Казимир.