Чорний Мандарин

ЧОРНИЙ МАНДАРИН

Доросла різдвяна казка-повість

Alexander Zabusyk

Автор: Alexander Zabusyk

Жанр: Доросла різдвяна містична казка

© A.Zabusyk, 2025

Усі права захищено. Жодна частина цього твору не може бути відтворена, скопійована або поширена в будь-якій формі без письмового дозволу автора, за винятком коротких цитат у рецензіях та оглядах.

Цей роман є художнім твором. Усі персонажі, події та обставини вигадані. Будь-які збіги з реальними людьми або подіями є випадковими.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Дім Шембронів

Розділ 2. Гренцих

Розділ 3. Чорний Мандарин

Розділ 4. Альберт і його історія

Розділ 5. Подарунок для фрау Герти

Розділ 6.  Маленький Дух Різдва

Розділ 7. Різдвяна Ярмарка

Розділ 8. Неприємна знахідка

Розділ 9. Ранковий похід до церкви

Розділ 10. Рідвяна нічна меса

Розділ 11. Вона прийшла

Післямова

Вступ

Самий очікуваний період, на який чекають люди в кожній країні, в кожному великому місті, маленькому містечку, а також в кожному крихітному селі — це Різдво. Це той час, коли все перетворюється на казку: міста прикрашають, встановлюють ялинки. Відчувається не лише дух Різдва, а й щось казкове, щось чарівне. Період коли навіть дорослі люди, немов впадають в дитинство і починають радіти простим речам.

Не стало винятком і невеличке німецьке містечко Гренцих, яке знаходиться в Баварії, неподалік Баварських Альп. Де в зимку, природа робить свої чудеса. Поряд є все, що потрібно для чудового дитинства: гори, озера, ліси, річки.

Ця розповідь — про родину Шембронів напередодні Різдва. Олівера, його дружини Берти, а також їхніх дітей, сина Генрі, та маленької доньки Маргарет, яка напередодні Різдва захворіла пневмонією. Що на той час було вкрай небезпечно.

Ця повість казка про те, наскільки далеко готовий зайти батько, щоб урятувати свою доньку, коли вона отримала чорний мандарин. Це той самий подарунок, який дарує смерть перед Різдвом тим людям, яким залишилося недовго. Цей подарунок смерть дарує в Гренциху більше двохсот років і тільки перед Різдвом.

Але з часом люди в цьому містечку перестали вірити в цей подарунок. Для когось це стала просто вигадка, для когось це просто легенда, а хтось думає що це просто розповідь, яку придумали деякі жителі міста, щоб лякати інших жителів Гренциха.

А що цей подарунок буде означати для Олівера. Як він буде боротися за життя Маргарет. Як Олівер буде намагатися обманути смерть перед Різдвом. І паралельно з цим буде намагатися принести в свій будинок дух Різдва.

Про це все ми дізнаємся з Вами пізніше.

Розділ 1. Дім Шембронів

Невеличке містечко Гренцих у Баварії. Надворі — двадцять перше грудня 1904 року. Усі в очікуванні Різдва та Нового року. Люди прикрашають свої домівки, думають про те, які страви готувати, чим потішити своїх дітей, кому написати листи. У місто вселився Дух Різдва.

Та в сім’ї Шембронів, яка мешкала в цьому місті, дух Різдва не оселився. Вони вели боротьбу за життя своєї маленької доньки Маргарет. Напередодні вона захворіла на пневмонію.

Батьки Маргарет, так само як і сама маленька, смілива дівчинка, вже тиждень боролися за її життя. Лікування проходило складно. Але боротися потрібно було.

О дванадцятій годині дня до Маргарет прийшов лікар — оглянути її стан, подивитися, як проходить лікування, провести необхідний догляд. Разом із лікарем у кімнаті залишалася Берта.

Огляд тривав майже двадцять хвилин. Я туди не заходив. Мені було страшно переступити той поріг. Я не міг уявити собі, що ми можемо втратити наше маленьке сонечко. Та ще й напередодні Різдва. Страшно навіть думати про те, що можна втратити близьких у такі родинні дні. Особливо — дітей.

Тому я не заходив. Я просто чекав вердикту в коридорі. Я не міг зосередитися ні на чому. Ці двадцять хвилин тягнулися для мене, мов вічність.

Коли двері відчинилися, з кімнати вийшов лікар Томас, а за ним — моя дружина Берта. І на її обличчі я не побачив жодної емоції.

Я, підвівшись зі свого крісла, зробив крок уперед до лікаря й запитав, як справи у Маргарет.

Лікар відповів не одразу. Він відвів погляд убік, подивився на стіну поруч, ніби уважно її оглядаючи. Ця пауза тривала хвилину, може, пів хвилини — важко сказати.

Після цього він промовив:

— Стан вашої доньки — непростий. Загалом молодим людям легше боротися з пневмонією, але в зоні ризику перебувають літні люди й маленькі діти. Ваша Маргарет — не виняток. Їй лише дев’ять років. Я не можу вам нічого конкретного пообіцяти. Ми поки що боремося за неї. Я докладу всіх зусиль, щоб це Різдво й наступне Різдво вона змогла зустріти тут.