3

3

Всеволод дістав своє ласо. Змастив його якоюсь рідиною, від чого й саму ласо почало світитися

- Що це? - здивувався Любомир. - Магія?

- Щось типу того. Це моя кохана жінка мені дала в дорогу. Вона захоплюється магією і цей розчин зробила власноруч за допомогою заклинань. - пояснив мандрівник. - Якщо вдасться отримати цей дивний кристал, одразу повернусь додому та подарую його їй.

- Віддати кристал відьмі - погана ідея. - заперечив знахар.

- Вона - моя наречена. Цей кристал буде бездоганним подарунком на наше весілля моїй майбутній дружині.

- Що ж... Ми самі не можемо з цим справитися... Робіть, що знаєте, але заберіть його звідси. А потім, коли повернетеся до своєї майбутньої дружини, попросіть знищити кристал, бо він дуже небезпечний. - попросив Любомир.

- Подивимось. - проговорив Всеволод.

І попрямував на вершину скелі.

Всі мешканці поховалися по своїх оселях.

Одна Ксенія залишилася дивитися у підніжжі гори.

Стояла в червоній сукні з розпущеним червоним волоссям, з яким старанно грався вітер.

Всеволод дістався вершини гори. Нарешті мандрівник там.

Він закинув своє ласо - і одразу натрапив на кристал, потягнув ласо, воно затягнулося. Потягнув ще - і кристал почав знижуватися. А потім різко впав на вершину скелі.

Кристал розбився на маленькі шматки, а потім на місці падіння утворилася трьохкольорова хмара у формі кристалу, ще через кілька секунд - хмара розвіялася.

На вершині скелі нічого не залишилось, крім Всеволода та його ласо.

- Отакої... - з досадою прошептав Всеволод.

І...

Світло повернулося на потемнілі землі.