1

1

- Пане знахарю, наш всезнаючий Любомире, скажіть будь ласка, що це таке? - запитав Мар'ян у старого чоловіка біля печери. - Обережно, він гарячий. Цей кристал впав з неба...

- О, Господи! Це ж він! - завилювався Любомир, беручи у руки чорний кристал. - Проходьте до мене додому.

Знахар провід до себе у своє помешкання, яке розмістилося в печері.

Без дверей. Просто так вглибині скелі.

Але було дещо дивне всередині печери: там росле дерево без променів світла. Звідки воно брало життєву енергію, було не зрозуміло, хоча знахар пояснював життєздатність дерево своєю магічною силою.

- Тут, під цим струмочком схованка, яка захована ще однією маленькою печерою, яку ніхто не бачить, бо я зробив так, щоб вона була невидимою. Ось, дивіться...

І несподівано перед остями з'явився маленький струмочок, а під ним ще одна печера.

Печера в печері.

Із цієї крихітної печери Любомир дістав кам'яний футляр. Відкрив його... А там... ще два таких кристала... зеленого та синього кольорів.

- Вони теж впали з неба. - пояснив знахар. - Чорний кристал треба ізолювати від людей, як колись сховали ці два кристала мої пращури в цьому кам'яному футлярі, щоб погасити їх дію.

Любомир ставляє чорний кристал в пусте місце кам'яного футляра, вочевидь, у заздалегідь підготовлене.

- Цей кам'яний футляр повинен нейтралізувати дію крастала, бо інакше нам всім погано буде.

Але замість того, щоб нейтралізувати дію чорного кристала, ці кристали самі виходять зі своїх п'єдесталів та об'єднуються між собою.

- Ні! Це новоутворення отримало надприродну силу руйнувань та силу смерті! Цей синє-зелено-чорний кристал принесе нам лише біду! - знахар намагався схопити цей різнокольоровий кристал, але він пройшов крізь скелю та застиг у небі над печерою, розкидаючи на всі боки свої промені: чорні, сині, зелені.

Навкруги все потемнішало...